Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: за участю прокурора Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П., Євтушенко О.І., Каланчук О.С., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Балаклавського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до ОСОБА_7, третя особа - обслуговуючий кооператив "Дачно-будівельний кооператив "Горний-2", Державне підприємство "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство" про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування з незаконного володіння земельної ділянки за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 та обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Горний-2" - ОСОБА_8 на заочне рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 12 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 21 жовтня 2013 року,

У листопаді 2010 року прокурор Балаклавського району м. Севастополя звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 29 березня 2010 року за № 825-р, відповідачу видано державний акт серії ЯИ № 067194 від 27 квітня 2010 року на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 8536300000:58:002:0636, для індивідуального дачного будівництва.

Вважає, що вказаним розпорядженням Севастопольська міська державна адміністрація вийшла за межі своїх повноважень, оскільки до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Спірна земельна ділянка відноситься до складу земель рекреаційного призначення. Оскільки розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 825-р від 29 березня 2010 року скасоване розпорядженням № 1794-р від 13 вересня 2010 року за протестом прокурора, позивач просив суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та витребувати на користь держави в особі Севастопольської міської Ради з незаконного володіння відповідача вказану земельну ділянку.

Заочним рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 12 грудня 2012 року позов задоволено.

Визнано недійсним виданий ОСОБА_7 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в АДРЕСА_1 серії ЯИ № 067194, виданий головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 7 травня 2010 року та зареєстрований у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088301447.

Витребувано на користь держави в особі Севастопольської міської ради з незаконного володіння відповідача вказану земельну ділянку.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 та обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Горний-2" далі - ОК "ДБК "Горний-2") - ОСОБА_8, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності правових підстав для набуття відповідачем права власності на земельну ділянку, оскільки державний акт про право власності на земельну ділянку виданий всупереч вимог ст.ст. 116, 118 ЗК України, а тому земельна ділянка незаконно вибула з державної власності.

Проте, з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з вимогами абз. 1 п. 12 Розділу X "Перехідні положення" 3емельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст. 155 ЗК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Уповноважена установа розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 29 березня 2010 року № 825-р передано громадянам України - членам обслуговуючого кооперативу "ДБК "Горний-2" у власність земельні ділянки загальною площею 17 га для індивідуального дачного будівництва, розташованих за адресами: АДРЕСА_1, з віднесенням цих земель до категорії земель рекреаційного призначення (п.2 Розпорядження).

Пунктом 3 зазначеного розпорядження зобов'язано оформити та видати державні акти громадянам України - членам обслуговуючого кооперативу "ДБК "Горний-2" на право власності на земельні ділянки відповідно до технічної документації, а також забезпечити зберігання клопотань громадян - членів обслуговуючого кооперативу "ДБК "Горний-2" та інших документів, які є підставою для оформлення і видачі державних актів в архіві Головного управління Держкомзему у м. Севастополь (п.5.2 Розпорядження).

На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_7 видано державний акт серії ЯИ № 067194 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану в АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 125, ч.1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Згідно з положеннями ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до приписів ст. 16 ЦК України способами захисту цивільного права може бути визнання правочину недійсним, припинення правовідношення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним, а збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

Звернувшись до суду з вищевказаним позовом, прокурор не оспорював підстави видачі державного акта на право власності на земельну ділянку, а обмежився лише доводами про те, що рішення про надання земельної ділянки у власність безпосередньо відповідачу прийнято Севастопольською міською державною адміністрацією без належних повноважень та з порушенням вимог земельного законодавства. Рішення, як підстава набуття відповідачем права власності на земельну ділянку, адміністрацією за протестом прокуратури м. Севастополя скасовано, що, на його думку, є підставою для визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним та витребування спірної земельної ділянки відповідно до ст. 387 ЦК України.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року (справа № 2а-2245/10/2770) відмовлено в задоволенні адміністративного позову заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до Севастопольської міської державної адміністрації, Головного управління Держкомзему м. Севастополя, Севастопольської міської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах", треті особи: Обслуговуючий кооператив "Дачно-будівельний кооператив "Горний-2", Державне підприємство "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство", громадяни - члені ОК "ДБК "Горний-2", до складу яких входить і ОСОБА_7, про визнання протиправними та скасування розпоряджень від 17 грудня 2009 року № 1051-р та від 29 березня 2010 року № 825-р, визнання протиправними дій та повороту виконання розпорядження.

Вказаною постановою встановлені обставини щодо законності прийняття оскаржуваних розпоряджень, наданих повноважень та у спосіб, передбачений законом.

Таким чином, державний акт про право власності на землю є правовстановлюючим документом, який виданий ОСОБА_7 на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 825-р, тобто вимога про скасування останнього є похідною і залежить від доведеності незаконності розпорядження органу, на підставі якого він виданий.

Оскільки розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 29 березня 2010 року № 825-р відповідає вимогам ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 116 ЗК України, земельна ділянка на день видання розпорядження відповідно до даних земельного кадастру зареєстрована як державна власність, а тому рішення про відвід останньої прийняте Севастопольською міською державною адміністрацією в межах її повноважень (ст.ст. 116, 118 ЗК України).

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Доводи прокурора про те, що право розпорядження спірною земельною ділянкою згідно з п. 12 цих положень має Севастопольська міська Рада, а не Севастопольська міська державна адміністрація, оскільки згідно з рішенням Севастопольської міської Ради "Про затвердження Генерального плану міста Севастополя до 2025 року" названа земельна ділянка знаходиться в межах м. Севастополя, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 174 ЗК України рішення про встановлення межі районів та міст є компетенцією Верховною Радою України за поданням міських рад, а не генеральним планом розвитку міста.

Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту державних інтересів шляхом визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та вилучення останньої з незаконного володіння відповідача не відповідає вимогам п. "г" ч. 3 ст. 152 ЗК України, які передбачають способи захисту та припинення права власності на земельну ділянку, перелік яких є вичерпним.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на вказані вимоги закону уваги не звернув та залишив поза увагою, що земельна ділянка, яка була надана у власність членам ОК "ДБК "Горний-2", входить до складу земель лісового фонду та знаходиться в користуванні Державного підприємства "Севастопольське досвідне лісомисливське господарство" на підставі картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд в порушення вимог ст. 303, 315 ЦПК України, доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив, помилково залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 та обслуговуючого кооперативу "Дачно-будівельний кооператив "Горний-2" - ОСОБА_8 задовольнити частково.

Заочне рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 12 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 21 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.