6-49601св13 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 12.02.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави - Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Богородчанського відділення відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2013 року,

У травні 2010 року заступник прокурора м. Івано-Франківська звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3, з яким ВАТ "Державний Ощадний банк України" в особі філії Богородчанського відділення 24 березня 2008 року уклав кредитний договір № 69, систематично порушував умови укладеного договору, внаслідок чого, станом на 29 квітня 2010 року у нього виникла заборгованість в сумі 19 614,39 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь філії - Богородчанського відділення ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором № 69 від 24 березня 2008 року в сумі 19 614 грн. 39 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2013 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі скаржник порушує питання про скасування рішення суду першої та ухвали суду апеляційної інстанцій, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, із ухваленням нового рішення у справі.

Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог у зв'язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Проте такі висновки зроблені судами попередніх інстанцій без повного з'ясування обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, що згідно з кредитним договором № 69 від 24 березня 2008 року ВАТ "Державний ощадний банк України" було надано ОСОБА_3 кредит в сумі 16 000 грн для поточних потреб строком до 24 березня 2011 року, який зобов'язався забезпечити своєчасне повернення одержаного кредиту шляхом його погашення рівними платежами щомісячно, а також сплачувати відсотки за користування кредитними коштами.

Також судами встановлено, що в забезпечення належного виконання позичальником умов кредитного договору 24 березня 2008 року було укладено договори поруки № 69-1 з ОСОБА_4 та № 69-2 з ОСОБА_5, відповідно до яких останні взяли на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_3, що виникають з умов кредитного договору

Оскільки відповідач ОСОБА_3 не виконав взяті на себе зобов'язання, позивач звернувся до суду за стягненням заборгованості в солідарному порядку з боржника та поручителів.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач посилався на порушення боржником зобов'язання за кредитним договором та наявність підстав для звернення до поручителів відповідно до з вимог ст. 553 ЦК України з позовом про стягнення з них заборгованості.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, розглядаючи справу суд першої інстанції розглянув справу за відсутністю скаржника ОСОБА_4, не встановивши причини неявки в судове засідання.

Відповідно до ст. 91 ЦПК України повістка про виклик до суду повинна бути завчасно вручена особі, яка викликається, але у всякому разі не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання.

Згідно із ч. 1 ст. 94 ЦПК України визначений чіткий порядок вручення повісток про виклик до суду, де зазначено, що повістки про виклик, адресовані громадянам, вручаються їм під розписку. Зворотна розписка з їх підписом підлягає поверненню до суду із зазначенням часу одержання.

Вирішуючи спір за відсутності відповідача, суд першої інстанції послався на те, що відповідач повідомлений належним чином та визнав його неявку неповажною. Цивільний процесуальний кодекс України (1618-15) не містить вичерпного переліку поважних причин неявки до суду, а вказана вище норма процесуального права зобов'язує суд оцінювати неявку до суду у кожному конкретному випадку окремо, залежно від підстав поважності наведених причин із тим, щоб забезпечити учасника процесу конституційною гарантією змагальності у процесі та доведення суду переконливості своїх доводів (п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

Проте матеріали справи не містять даних щодо повідомлення відповідача ОСОБА_4 про час і місце судового засідання, як це передбачено ст. ст. 91, 94 ЦПК України, відповідач не звертався до суду про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин, судом першої інстанції було порушено право відповідача на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 (475/97-ВР) року.

Судами попередніх інстанцій не враховано положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України, відповідно до яких суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

В даному випадку висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення боргу в солідарному порядку, ґрунтуються на неповному встановленні фактичних обставин справи.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема в частині збирання та оцінки доказів на предмет їх належності та допустимості, що в свою чергу призвело до поверхового та неправильного вирішення спору, що є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначені порушення були допущені судом першої інстанції та не усунені судом апеляційної інстанції справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, на підставі ст. 348 ЦПК України підлягає скасуванню ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2013 року, постановлена за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_5 у вказаній справі.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2013 року скасувати.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 серпня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.