Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал" до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал" про захист прав споживачів, визнання пунктів договору недійсними, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року, за участю представника товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал" Ковалика Віталія Васильовича,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Єврокапітал" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4, про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що відповідно до умов кредитного договору від 03 березня 2008 року № 406, укладеного із відповідачем ОСОБА_3, банк надав відповідачу кредит у сумі 33 090 грн для оплати автотранспортного засобу з терміном погашення кредиту не пізніше 03 березня 2011 року.

Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором не виконувала, починаючи з 27 жовтня 2010 року, станом на 03 березня 2013 року заборгованість становила 32 347 грн 35 коп., у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 13 894 грн 60 коп., прострочена заборгованість за процентами - 4 509 грн 37 коп., пеня за прострочення погашення кредиту - 962 грн 93 коп.; щомісячна плата за обслуговування кредиту - 860 грн 34 коп., штраф у сумі 1 209 грн 39 коп., плата за обслуговування кредиту - 10 910 грн 72 коп., банк просив позов задовольнити.

ОСОБА_3 пред'явила зустрічний позов про захист прав споживачів, визнання пунктів договору недійсними (2.2.3, 3.2) та визнання договору виконаним, посилаючись на те, що вона сплачувала кредит: основну частину боргу, проценти та плату за обслуговування кредиту належним чином, навіть з відступленням від графіка платежів у бік збільшення сплати з метою найшвидшого погашення кредиту.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року, позов ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" задоволено.

Розірвано кредитний договір від 03 березня 2008 року № 406 (із забезпеченням), укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" та ОСОБА_3

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" заборгованість за кредитним договором в сумі 32 347 грн 35 коп., яка складається із простроченої заборгованості за кредитом - 13 894 грн 60 коп., простроченої заборгованості за процентами - 4 509 грн 37 коп., щомісячної плати за обслуговування кредиту у відсотках - 860 грн 43 коп., пені за прострочення погашення кредиту - 962 грн 93 коп., штрафу в сумі 1 209 грн 39 коп., плати за обслуговування кредиту - 10 910 грн 72 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" та задоволення її позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеній нормі ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 03 березня 2008 року між ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал" та ОСОБА_3 укладено договір № 406 про надання останній кредиту в сумі 33 090 грн для оплати автотранспортного засобу з терміном погашення кредиту не пізніше 03 березня 2011 року.

На забезпечення виконання у повному обсязі усіх грошових зобов'язань ОСОБА_3 остання передала в заставу автомобіль "FАW" СА.1031, номер державної реєстрації НОМЕР_1.

Банк виконав свої обов'язки належним чином, видав відповідачеві кошти в повному обсязі, що підтверджується відповідними документами.

Відповідач свої зобов'язання за договором, а саме: сплату у встановлені договором строки кредиту, а також сплату нарахованих відсотків з використання кредиту, пені та штрафу не виконувала, починаючи з 27 жовтня 2010 року.

Заборгованість станом на 03 березня 2013 року становить 32 347 грн 35 коп., у тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 13 894 грн 60 коп., прострочена заборгованість за процентами - 4 509 грн 37 коп., пеня за прострочення погашення кредиту - 962 грн 93 коп.; щомісячна плата за обслуговування кредиту - 860 грн 34 коп., штраф у сумі 1 209 грн 39 коп., плата за обслуговування кредиту - 10 910 грн 72 коп. (за відомостями банку).

Пунктом 2.2.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язався сплачувати і плату за обслуговування кредиту, яка у випадку перевищення коефіцієнта зміни курсу НБУ долара США до гривні більше ніж 1,01 обчислюється за встановленою в договорі формулою.

Пунктом 3.2 договору передбачено таке: будь-які кошти, отримані кредитодавцем від позичальника, зараховуються як погашення зобов'язань позичальника (у разі їх наявності) у дату чергового здійснення щомісячного платежу згідно з графіком в наступному порядку: в першу чергу - неустойка згідно з пп. 7.2, 7.3 договору; в другу чергу - прострочені плати; в третю чергу - прострочена плата за обслуговування кредиту, яка підлягає оплаті як частина щомісячного платежу за попередні платіжні періоди, при цьому більш ранній борг погашається першим; в четверту чергу - прострочені проценти за користування кредитом, які підлягають оплаті як частина щомісячного платежу за попередні платіжні періоди, при цьому більш ранній борг погашається першим; в п'яту чергу - прострочена сума кредиту, яка підлягає оплаті як частина щомісячного платежу за попередні платіжні періоди, при цьому більш ранній борг погашається першим; в шосту чергу - поточні плати; в сьому чергу - плата за обслуговування, яка становить частину щомісячного платежу, що підлягає сплаті в поточному платіжному періоді; у восьму чергу - проценти за користування кредитом, які становлять частину щомісячного платежу, яка підлягає сплаті в поточному платіжному періоді; в дев'яту чергу - сума кредиту, яка становить частину щомісячного платежу, що підлягає сплаті в поточному платіжному періоді.

Погашення позичальником зобов'язань кожної наступної черги відбувається виключно після повного погашення зобов'язань кожної попередньої черги. Сторони встановлюють, що кредитодавець має право самостійно зараховувати кошти, які спрямовані позичальником на погашення зобов'язань, згідно із встановленою черговістю.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов ТОВ "Фінансова компанія "Єврокапітал", посилався на те, що ОСОБА_3 не виконувала свого обов'язку з повернення кредиту та інших обов'язкових платежів, зазначених у договорі.

Відмовляючи у зустрічному позові ОСОБА_3, суд зазначав, що ОСОБА_3 погодилася укласти кредитний договір на умовах, визначених у ньому, про що свідчить її підпис на договорі. Крім того, вона не скористалася правом відкликання згоди на укладання договору, наданим ч. 6 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

З такими висновками погодитись не можна з огляду на наступне.

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ч. 5 ст. ст. 11, ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Оскільки в спірному договорі плата за обслуговування кредиту визначена за формулою зі змінними величинами, то такі умови суперечать як положенням ч. 5 ст. 11 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , так і затвердженому сторонами графіку платежів, згідно з яким боржник повинен сплачувати щомісяця фіксовану суму, де розмір щомісячної плати за обслуговування кредиту на весь період дії договору дорівнює нулю.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року № 6-80цс13, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстав, передбачених ст. 355 ЦПК України.

Суд на порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, пояснень ОСОБА_3 в достатньому обсязі не перевірив, не визначився із характером спірних правовідносин, не надав їм оцінки та не вирішив, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а вирішення первісного позову, а саме: належних до стягнення сум, залежить від застосування пп. 2.2.3, 3.2, ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.