Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Горелкіної Н.А.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 вересня 2013 року,

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, посилаючись на те, що 27 липня 2010 року ОСОБА_4, керуючи мопедом марки "Хонда Такт", в результаті порушення Правил дорожнього руху допустив зіткнення з мотоциклом марки "Іж-Планета" під керуванням ОСОБА_5

Унаслідок зіткнення пасажир мопеда ОСОБА_6 (її син) отримав тілесні ушкодження та був доставлений до Васильківської ЦРЛ, де від отриманих ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2011 року відповідача звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 291 КК України, провадження у справі закрито.

Зазначала, що вказаним злочином їй заподіяно майнових збитків, що полягають у витратах на поховання сина в сумі 13 765 грн, та моральної шкоди, яку вона оцінює у 200 тис. грн.

У судовому засіданні ОСОБА_4 позов визнав у частині відшкодування майнової шкоди в сумі 6 882 грн 50 коп. та відшкодування моральної шкоди в сумі 20 тис. грн.

Під час розгляду справи до участі в справі в якості співвідповідача було залучено ОСОБА_5, проте представник позивача відмовився від позову до ОСОБА_5, провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_5 закрито (ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2013 року).

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 30 вересня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 13 765 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 100 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення в частині відшкодування моральної шкоди змінити, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та стягнути з нього на користь ОСОБА_3 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

У частині позову про відшкодування майнової шкоди судові рішення не оскаржуються та, відповідно, в касаційному порядку не переглядаються.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Установлено, що 27 липня 2010 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи мопедом марки "Хонда Такт", допустив зіткнення з мотоциклом марки "Іж-Планета" під керуванням ОСОБА_5, унаслідок якого пасажир мопеда ОСОБА_6 (син позивача) отримав тілесні ушкодження та був доставлений до Васильківської ЦРЛ, де від отриманих ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 29 серпня 2011 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 291 КК України, провадження у справі закрито на підставі Закону України "Про амністію" (3680-17) .

Зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_4 при виконанні маневру лівого повороту при проїзді нерегульованого перехрестя, грубо порушуючи вимоги пп. 11.52.3 б, 10.1 та 16.11 ПДР (1306-2001-п) України, будучи неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, перед початком руху та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, на перехресті нерівнозначних доріг, рухаючись по другій дорозі не надав дороги транспортному засобу, внаслідок чого скоїв зіткнення з мотоциклом ІЖ "Планета" 7.107 під керуванням ОСОБА_5, створивши загрозу життю пасажиру ОСОБА_6 та здоров'ю ОСОБА_4, завдавши матеріальних збитків.

22 червня 2011 року ст. слідчим СВ Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області капітаном міліції Яскевичем А.В. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 Цією ж постановою слідчим прийнято рішення направити копію даної постанови до Васильківського ДАІ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області для притягнення водія ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки в діях останнього вбачаються порушення п. 12.3 ПДР (1306-2001-п) .

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з того, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають положення ч. 2 ст. 1188 ЦК України, а відповідальність водіїв є солідарною. Проте, оскільки позивач відмовився від позову в частині вимог до ОСОБА_5, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_4 майнової шкоди в повному обсязі, а моральної частково.

Колегія погоджується з такими висновками з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1188 ЦК України якщо унаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п. 8 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) , особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (ст. ст. 543, 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із того, що загиблий ОСОБА_6, не маючи прав водія, передав керування мопедом в темну пору доби (захід сонця 27 липня 2010 року о 20 год. 50 хв. - загальновідомий факт) іншій особі (відповідачу), яка також не мала прав водія, самостійно влаштувався пасажиром мопеду, розуміючи небезпеку такого пересування; що батьки загиблого, зокрема позивач, своїми діями сприяли настанню наслідків, що спричинили смерть ОСОБА_6, зокрема надали сину, який не мав прав на керування транспортними засобами, мопед для їзди, неналежно доглядали за своїм сином щодо використання такого мопеду; як з боку позивача, так і з боку ОСОБА_6 мала місце груба необережність, що, зокрема, виявилось у нехтуванні безпекою руху.

Висновки судів є законними і обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом ступеня вини ОСОБА_5 колегія суддів відхиляє, оскільки такі обставини не належать до предмета доказування в межах даної справи.

Як встановлено судом, шкоди завдано спільними діями обох водіїв.

При цьому п. 3 висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Київській області від 17 червня 2011 року, складеного на підставі постанови про призначення автотехнічної експертизи в межах досудового слідства у кримінальній справі, встановлено, що за даних дорожніх обставин водій мотоцикла "Іж Планета" ОСОБА_5 мав технічну можливість попередити зіткнення з мопедом "Honda" шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для руху водію.

За правилами відшкодування шкоди в позадоговірних відносинах солідарний боржник, який відшкодував спільно завдану шкоду, має право вимагати з кожного з інших завдавачів шкоди частку виплаченого потерпілому відшкодування. Оскільки боржник, який виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної вимоги, тобто стає кредитором за регресним зобов'язанням до інших боржників, розподіл відповідальності солідарних боржників один перед одним (визначення часток) за регресним зобов'язанням здійснюється на загальних підставах за правилами ст. 1191 ЦК України, тобто в розмірі, що відповідає ступеню вини кожного з боржників.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає що рішення ухвалено з додержання норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02 серпня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 30 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.