6-55223св13 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 12.02.2014 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 27 листопада 2013 року,

У липні 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Вимоги мотивував тим, що 16 травня 2006 року між сторонами був укладений договір, за яким ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2258 грн 09 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість яка, станом на 14 червня 2013 року складає 33 085 грн 95 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 2258 грн 10 коп., заборгованості по процентам за користування кредиту 10 449 грн 57 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань 18 326 грн 57 коп., а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 1551 грн 71 коп - штраф (процента складова).

Заочним рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 27 листопада 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" пропустив трирічний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Проте, погодитися з такими висновками судів не можна.

Судами встановлено, що 16 травня 2006 року був укладений договір, за яким остання отримала кредит у розмірі 2258 грн 09 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, строком на 24 місяці, з терміном повернення до 16 травня 2008 року.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, станом на 14 червня 2013 року складає 33 085 грн 95 коп., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 2258 грн 10 коп., заборгованості по процентам за користування кредиту 10 449 грн 57 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань 18 326 грн 57 коп., а також штрафи відповідно до п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн - штраф (фіксована частина), 1551 грн 71 коп - штраф (процента складова).

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України обов'язком позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач в судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанцій участі не брав і заяву про застосування строку позовної давності не подавав, а тому у судів попередніх інстанцій не було правових підстав для застосування такого строку.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) роз'яснено, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Застосовуючи до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності суди попередніх інстанцій на порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не звернули уваги на те, що у матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування позовної давності, яка мала бути ним порушена до ухвалення рішення місцевого суду.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-126цс13 від 20 листопада 2013 року, яка, відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.

При цьому, пославшись на п.31 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року (v0005740-12) "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", суди не звернули увагу на те, що зазначеним пунктом роз'яснюється застосування ч.13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", проте положення Закону, що застосовані судами до правовідносин, що виникли між сторонами, містяться в ч.11 цієї статті, яка регламентує здійснення кредитором своїх прав та обов'язків в позасудовому та досудовому провадженні.

Таким чином, судами обох інстанцій при розгляді позовних вимог не повно з'ясовані обставини справи і не надано їм належної оцінки, а з'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, за таких обставин рішення судів підлягають скасуванню з підстав, передбачених 338 ЦПК України (1618-15) , з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Заочне рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 08 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 27 листопада 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.