Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О. суддів: Касьяна О.П., Коротуна В.М., Ступак О.В., Штелик С.П. розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_8, ОСОБА_7 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 23 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 06 вересня 2013 року,

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулось до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що 15 жовтня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 014/11-175/0633.

Відповідно до умов вказаного договору банк надав ОСОБА_7 кредит в сумі 130500,00 доларів США на придбання автомобіля Mersedes Benz GL 450, а остання зобов'язалась повернути вказану суму до 15 жовтня 2014 року, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 14,5 % річних.

З метою забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором № 014/11-175/0633 15 жовтня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції та ОСОБА_8 був укладений договір поруки № 014/11-175/0633.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором у відповідача ОСОБА_7 перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 02 квітня 2013 року становить 248423,93 долари США (в еквіваленті - 1985652,47 грн), з яких: заборгованість за кредитом - 75986,48 доларів США; заборгованість зі сплати відсотків - 27517,52 долари США та пені в розмірі 144919,93 долари США.

З огляду на зазначене ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просило позов задовольнити.

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 23 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 06 вересня 2013 року, позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором у сумі 248423,93 доларів США, що станом на 02 квітня 2013 року складає 1985652,47 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять вказані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, заявники вказували на те, що судами, при вирішені спору, безпідставно залишено без задоволення заяву про зменшення розміру пені та заяву про застосування позовної давності до позовної вимоги про стягнення пені.

В іншій частині рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 23 липня 2013 року та ухвала апеляційного суду Донецької області від 06 вересня 2013 року не оскаржуються.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачі не виконали умови кредитного договору, а тому повинні сплатити суму заборгованості в розмірі 248423,93 долари США, що станом на 02 квітня 2013 року становила 1985652,47 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 75986,48 доларів США; заборгованість зі сплати відсотків - 27517,52 долари США та пеня в розмірі 144919,93 долари США.

Судами встановлено, що 15 жовтня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 014/11-175/0633.

Відповідно до умов вказаного договору банк надав ОСОБА_7 кредит в сумі 130500,00 доларів США на придбання автомобіля Mersedes Benz GL 450, а остання зобов'язалась повернути вказану суму до 15 жовтня 2014 року, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 14,5 % річних.

З метою забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором № 014/11-175/0633 з позичальником був укладений договір застави транспортного засобу № 014/11-175/0633 від 15 жовтня 2007 року.

Також з метою забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором № 014/11-175/0633, 15 жовтня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної дирекції та ОСОБА_8 був укладений договір поруки № 014/11-175/0633.

Станом на 02 квітня 2013 року у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором у відповідача ОСОБА_7 перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 248423,93 долари США, що станом на 02 квітня 2013 року становила 1985652,47 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 75986,48 доларів США; заборгованість зі сплати відсотків - 27517,52 долари США та пені в розмірі 144919,93 долари США.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, 553, 572 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою та заставою.

Неустойка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Заперечуючи проти позову в частині стягнення пені, відповідачі просили застосувати позовну давність до вказаних позовних вимог та з урахуванням пункту 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 144919,93 долари США, суди керувались пунктом 10.1 кредитного договору, яким передбачено, що за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії передбачених договором, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, та пунктом 12.7, відповідно до якого до всіх правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитного договору застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. ст. 257, 259 ЦК України).

Проте з такими висновками судів погодитись не можливо з огляду на наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно із ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, застосування строку позовної давності в один рік щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Суди дійшовши висновку про нарахування пені всупереч вимогам ч. 2 ст. 258 ЦК України, взяли до уваги розрахунок банку, який перевищує понад один рік, при цьому, задовольняючи позовні вимоги банку, не звернули уваги на те, що пунктом 12.7 кредитного договору встановлено трирічний строк позовної давності для звернення до суду, але пеня стягується за один рік у відповідності із ст. 258 ЦК України.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує суму збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Суди в порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України залишили без розгляду клопотання відповідачів про зменшення розміру нарахованої суми пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 23 липня 2013 року та ухвала апеляційного суду Донецької області від 06 вересня 2013 року в частині позовних вимог про стягнення пені підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_8, ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 23 липня 2013 року та ухвала апеляційного суду Донецької області від 06 вересня 2013 року в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення пені в розмірі 144919,93 долари США скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до Куйбишевського районного суду м. Донецька.

В решті рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 23 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 06 вересня 2013 року залишити без змін

Ухвала оскарженню не підлягає.