Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.

Суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Колодійчука В.М., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України та касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 липня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 5 листопада 2013 року, -

У квітні 2013 року позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив стягнути з Державної казначейської служби України 98928 грн. матеріальної шкоди та 85534 грн. моральної шкоди, завданої йому Генеральною прокуратурою України, Шевченківським районним судом м. Львова.

Позов мотивовано тим, що 19 лютого 2010 року ОСОБА_5 Генеральною прокуратурою України було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. Цього ж дня старшим слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України О.Гурою з санкції заступника Генерального прокурора України Щоткіна В.Т. винесена постанова про відсторонення обвинуваченого від посади Винниківського міського голови. Вироком Шевченківського районного суду від 25 серпня 2011 року ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст. 15 - ч.3 ст. 368 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків строком на три роки, з конфіскацією всього належного йому майна. Крім того, згідно ст. 54 КК України ОСОБА_5 позбавлено 7 рангу посадової особи місцевого самоврядування в межах 4 категорії посад місцевого самоврядування, присвоєного рішенням Винниківської міської ради № 4 від 18 травня 2006 року. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 5 грудня 2011 року вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 25 серпня 2011 року в частині засудження ОСОБА_5 за ч.2 ст.15 - ч.3 ст. 368 КК України скасовано та справу у цій частині закрито за відсутністю складу злочину в його діях. У касаційному порядку рішення апеляційного суду Львівської області щодо ОСОБА_5 не оскаржувалося та набрало законної сили. Позивач вважає, що його було незаконно відсторонено від посади голови Винниківського міського голови, у зв'язку з чим він не отримував заробітну плату. На момент звільнення з посади Винниківського міського голови 30 листопада 2010 року позивач перебував під слідством, не міг повернутися на попереднє місце роботи - на посаду голови Львівської обласної організації "Українська молодь - Христові", а отже, мав право на збереження протягом шести місяців середнього заробітку на виборній посаді у місцевій раді. Крім того, посилається на те, що внаслідок незаконного засудження за вчинення злочину, відсторонення від посади міського голови, тримання під вартою йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 85534 грн.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 30 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 5 листопада 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 53 296 грн. матеріальної шкоди та 25 234 грн. моральної шкоди, всього 78 530 грн. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Генеральна прокуратура України, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 53 296 грн. матеріальної шкоди і провадження у справі в цій частині закрити. В іншій частині рішення залишити без змін.

Державна казначейська служба України, також не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд частково задовольняючи позов виходив з того, що у зв'язку з незаконним відстороненням позивача від займаної посади він втратив заробіток за період з 19 лютого 2010 року по 30 листопада 2010 року у розмірі 53 296 грн. Визначений ст. 11 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" обов'язок роз'яснення особі про порядок поновлення порушених прав щодо позивача не виконаний, відповідне повідомлення йому не направлялося, у зв'язку із чим, він був позбавлений можливості захистити своє право у визначеному законом порядку.

Суди також дійшли висновку про завдання позивачу моральної шкоди, розмір якої визначили у сумі 25 234 грн., виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на час розгляду справи.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам, встановленим на підставі об'єктивної оцінки зібраних у справі доказів, як кожного окремо, так і у їх сукупності, та узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до пп. 1, 4, 5 ст.3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" у випадках, передбачених ст. 1 цього Закону, громадянинові відшкодовуються, зокрема, грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, суми, сплачені за надання йому юридичної допомоги, та моральна шкода.

Згідно зі ст.ст. 11, 12 вказаного Закону та пп. 11, 12 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) у разі закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину слідчий зобов`язаний роз`яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди. Розмір відшкодування шкоди, зазначеної, зокрема, у п. 1 ст. 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи попереднього слідства, про що виносять постанову. У разі незгоди з винесеною постановою про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду.

Частково задовольняючи вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що у зв'язку із незаконним відстороненням позивача від займаної посади він втратив заробіток за період з 19 лютого 2010 року по 30 листопада 2010 року у розмірі 53 296 грн., тому вказана сума підлягає стягненню на його користь.

Суди попередніх інстанцій дали належну правову оцінку посиланням Генеральної прокуратури України на те, що позивач повинен був звернутися з заявою про відшкодування втраченого заробітку до Шевченківського районного суду м. Львова, який і мав визначити розмір матеріальної шкоди та постановити відповідну ухвалу, а оскільки позивач таких дій не вчинив, то він втратив право на звернення з вимогою про відшкодування шкоди.

Згідно ст. 11 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов'язаний роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Передбачений вказаною нормою закону обов'язок такого роз'яснення у відношенні позивача не виконаний. Також щодо позивача не виконано вимог п.11 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (266/94-ВР) , затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 4 березня 1996 року (z0106-96) , стосовно направлення йому відповідного повідомлення про можливість звернення протягом шести місяців з моменту отримання останнього до відповідних органів з метою відшкодування шкоди.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність у ОСОБА_5 можливості захистити своє право у визначеному порядку.

Враховуючи наявність порушеного права позивача, права на звернення до суду за захистом такого права та права на відшкодування втраченого заробітку внаслідок незаконного перебування під слідством та судом суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди.

Щодо визначеного розміру моральної шкоди на користь позивача, то в цій частині судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства та роз'ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , тому підстав для скасування рішень судів у цій частині не вбачається.

Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій встановили усі обставини, які мають значення для справи та надали належну правову оцінку доводам і запереченням сторін та доказам, на які вони посилаються, як на підтвердження своїх вимог і заперечень.

При цьому, оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідачі не довели факту відсутності правових підстав для задоволення позову.

При встановлені фактичних обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій не було порушено норми процесуального права, а при ухваленні судових рішень правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень. При вирішенні даної справи місцевим та апеляційним судами правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України та касаційну скаргу Державної казначейської служби України відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 липня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Львівської області від 5 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.