Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Касьяна О.П., Ступак О.В., Коротуна В.М., Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі до ОСОБА_6 про повернення безпідставно набутого майна, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі на рішення апеляційного суду Запорізької області від 27 листопада 2013 року,

У червні 2013 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі (далі - Фонд) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6 20 тис. грн безпідставно набутих коштів.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 22 серпня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Фонду грошові кошти у розмірі 20 тис. грн.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 27 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погодившись із зазначеним рішенням апеляційного суду, Фонд звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що у 2012 році ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до Фонду про відшкодування 100 тис. грн моральної шкоди.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 30 січня 2013 року, з Фонду на користь ОСОБА_6 стягнуто 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди (а.с. 3-8).

Зважаючи на те, що рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2012 року набрало законної сили, Фонд виконав його у повному обсязі, здійснивши ОСОБА_6 виплату 20 тис. грн у рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с. 13-16).

Проте ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року наведені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 9-12).

Звертаючись до суду з позовом, Фонд вважав, що грошові кошти, отримані ОСОБА_6 на виконання скасованих судових рішень, набуті безпідставно, та підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що грошові кошти мають бути повернуті Фонду, оскільки правова підстава їх отримання відповідачем відпала.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову з тих підстав, що суми страхових виплат на відшкодування моральної шкоди не є безпідставно набутим майном. Крім цього вважав, що вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів мають розглядатися у порядку, передбаченому статтею 380 ЦПК України.

Однак із такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитися не можна, адже вони суперечать закону та не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Таким чином, безпідставно набуті грошові кошти на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, надані фізичній особі як засіб до існування, не підлягають поверненню за умови, якщо: 1) їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно; 2) виплата здійснена за відсутності рахункової помилки з її боку; 3) відсутня недобросовісності з боку набувача.

Фонд на виконання рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2012 року, яке набрало законної сили, здійснив ОСОБА_6 виплату 20 тис. грн моральної шкоди. В подальшому, 24 квітня 2013 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував це рішення та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційний суд у рішенні зазначав, що суд першої інстанції неправильно вважав, що одержані відповідачем страхові виплати на відшкодування моральної шкоди за рішенням суду не є безпідставно набутим майном, однак при цьому не з'ясував наявності або відсутності умов, передбачених статтею 1215 ЦК України, зокрема умови добровільності виплати позивачем спірних сум.

Крім цього, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов висновку про те, що Фондом фактично заявлені вимоги про поворот виконання рішення, які мають розглядатися за правилами статті 380 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 380 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Інститут повороту виконання судового рішення передбачає процесуальні підстави повернення безпідставно стягнутого за скасованим судовим рішенням та не регулює відносини, пов'язані з недоговірним зобов'язанням, що виникає у зв'язку з набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

Суд апеляційної інстанції також не звернув уваги на те, що питання про поворот виконання судового рішення підлягає вирішенню після ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову або задоволення позовних вимог у меншому розмірі, закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду, проте у матеріалах справи таке судове рішення відсутнє.

За таких обставин суд неправильно застосував норми матеріального права, в порушення норм процесуального права не встановив усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому ухвалене в справі судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Запоріжжі задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 27 листопада 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.