Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Макарчука М.А., Маляренка А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника за довіреністю ОСОБА_5 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 грудня 2013 року,

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Київської міської ради, в якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 терміном в один місяць, з дня набрання рішенням законної сили.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, з яким вона через релігійні переконання не бачилась більше двох років.

Крім того, зазначила, що останніх два роки займалась розлученням зі своїм колишнім чоловіком по місцю свого проживання у Луганській області, а тому не могла знати про смерть ОСОБА_6

Вказала, що є єдиною спадкоємицею на підставі заповіту, складеного 06 січня 2011 року на її користь.

Позивачка зазначила, що 03 серпня 2013 року дізналась про смерть ОСОБА_6, а 08 серпня 2013 року звернулась із заявою про прийняття спадщини до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори, проте їй повідомили, що у найближчий час буде відмовлено у прийнятті спадщини у зв'язку з пропуском строку для звернення із заявою про прийняття спадщини.

З урахуванням викладеного, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 04 грудня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, мотивуючи свої доводи порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, керувався ч. 1 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270, ч. 3 ст. 1272 ЦК України та врахувавши роз'яснення, викладені у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) , виходив із того, що позивачка звернулася до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а у матеріалах спадкової справи відсутня постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Суд апеляційної інстанцій, залишаючи без змін рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог, врахував роз'яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) і правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, та дійшов обґрунтованого висновку про ненадання позивачкою доказів у підтвердження поважності причини пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, а відсутність інформації про спадкодавця та саме по собі перебування позивача в іншій місцевості не свідчить про наявність об'єктивних, непереборних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій по їх оцінці та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.

Частиною 3 статті 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки судами попередніх інстанцій повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.