Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради про передачу земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення її у державну власність, за касаційною скаргою ОСОБА_5, поданою представником - ОСОБА_6, та касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року,

У червні 2013 року заступник прокурора м. Києва звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, ОСОБА_4, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 1 жовтня 2007 року № 461/3295 (raa461023-07) "Про передачу земельної ділянки громадянці ОСОБА_4 для будівництва, експлуатації та обслуговування закладу громадського харчування на перетині вул. Воровського та пров. Чеховського в Шевченківському районі м. Києва", визнати недійсним укладений між Київською міською радою та ОСОБА_4 договір оренди земельної ділянки площею 0,0587 га, вартістю 3 177 792 грн 03 коп., зареєстрований 13 травня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради у книзі записів державної реєстрації договорів за № 91-6-00776 та зобов'язати ОСОБА_4 повернути Київській міській раді зазначену земельну ділянку, оскільки рішення Київської міської ради від 1 жовтня 2007 року прийнято з порушенням вимог ч. 2 ст. 52, ч. 6 ст. 123 Земельного кодексу України, п. 7 рішення Київської міської ради від 19 липня 2005 року № 806/3381 (ra0806023-05) , п. 10.4 ДБН 360-92.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року, позов задоволено: визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 1 жовтня 2007 року № 461/3295 (raa461023-07) "Про передачу земельної ділянки громадянці ОСОБА_4 для будівництва, експлуатації та обслуговування закладу громадського харчування на перетині вул. Воровського та пров. Чеховського в Шевченківському районі м. Києва"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0587 га, вартістю 3 177 792 грн 03 коп., укладений між Київською міською радою та ОСОБА_4, зареєстрований 13 травня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради у книзі записів державної реєстрації договорів за № 91-6-00776; зобов'язано ОСОБА_4 повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 0,0587 га, вартістю 3 177 792 грн 03 коп., що розташована на перетині вул. Воровського та пров. Чеховського в Шевченківському районі м. Києва.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 в особі представника - ОСОБА_6, просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про задоволення позову, оскільки проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_4 погоджено за умови віднесення до зелених насаджень загального користування інших територій у Шевченківському районі м. Києва, загальною площею не менше, ніж та, яка відводиться, однак указана вимога виконана не була, у зв'язку з чим, висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 30 травня 2007 року № 05-8/3401 втратив чинність, а проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 вважається непогодженим природоохоронним органом, що заборонено в силу ч. 6 ст. 123 ЗК України.

Згідно з ч. 2 ст. 52 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Таким чином, рішення Київської міської ради від 1 жовтня 2007 року № 461/3295 (raa461023-07) прийнято з порушенням вимог ч. 2 ст. 52, ч. 6 ст. 123 ЗК України, п. 7 рішення Київської міської ради від 19 липня 2005 року № 806/3381 (ra0806023-05) , п. 10.4 ДБН 360-92, тому правильно визнано судами незаконним і скасовано, а договір оренди земельної ділянки - недійсним.

Крім того, права ОСОБА_5 ухваленими судовими рішеннями не порушені.

Ураховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційні скарги і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником - ОСОБА_6, та касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.