6-2083св14 Про визнання кредитних договорів недійсними та припинення поруки - 05.02.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_6, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто", Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод", Приватне підприємство "Імпульс-В", про стягнення заборгованості за кредитними договорами та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання кредитних договорів недійсними та припинення поруки, а також за позовом ОСОБА_8 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто", Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод", про визнання кредитних договорів недійсними та припинення поруки, за касаційними скаргами представника Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - Ковальчук Ірини Володимирівни та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто" арбітражного керуючого - Кирик Оксани Володимирівни на рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 січня 2014 року,

У вересні 2009 року Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т" (далі - ТОВ "Автосервіс-Т"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто" (далі - ТОВ "Інтер-Авто"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг" (далі - ТОВ "Авто-Холдінг"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький автоскладальний завод" (далі - ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод"), Приватне підприємство "Імпульс-В" (далі - ПП "Імпульс-В"), про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позивач зазначав, що 03 травня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Автосервіс-Т", ТОВ "Інтер-Авто", ТОВ "Авто-Холдінг", ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" укладено договори про надання мультивалютної кредитної лінії, згідно із умовами яких позичальникам в майбутньому буде надано кредит одним або декількома траншами в межах встановленого ліміту кредитної лінії та в межах встановленого строку і термінів кредитування.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаними кредитними договорами 29 травня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6 було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_6 поручився перед банком за виконання ТОВ "Автосервіс-Т", ТОВ "Інтер-Авто", ТОВ "Авто-Холдінг", ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" своїх обов'язків.

Посилаючись на те, що згідно із положеннями вищезгаданих кредитних договорів строк повернення кредитів встановлено не пізніше, ніж до 30 квітня 2009 року, однак позичальники своїх зобов'язань за спірними кредитними договорами не виконали, неодноразово уточнивши позовні вимоги, ПАТ "УкрСиббанк" просив стягнути з ОСОБА_6 75 331 486,95 доларів США та 87 120 753 грн 95 коп. заборгованості за кредитними договорами і процентами за користування кредитами, пеню в розмірі 39 235 811 грн 44 коп., 2 442 636 грн 35 коп. інфляційних втрат, а також 3 % річних від простроченої суми в розмірі 23 803 263 грн 04 коп.

У вересні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом, а ОСОБА_8 заявив самостійні позовні вимоги до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання кредитних договорів, укладених 03 травня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Автосервіс-Т", ТОВ "Інтер-Авто", ТОВ "Авто-Холдінг", ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", недійсними, посилаючись на те, що вони суперечать вимогам ст. 99 Конституції України, ст. 35 Закону України "Про Національний банк України", ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 524 ЦК України, а також ст. ст. 3, 5 Декрету Кабінет Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Крім того, у вересні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання договору поруки, укладеного 29 травня 2007 року між ним та АКІБ "УкрСиббанк" припиненим, на підставі ст. 559 ЦК України, посилаючись на те, що на зміни забезпечених порукою зобов'язань, якими збільшено обсяг його відповідальності, він згоди не давав та банком пропущено встановлений законодавством строк пред'явлення вимоги до поручителя.

Також у вересні 2013 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання договору поруки, укладеного 29 травня 2007 року між ним та АКІБ "УкрСиббанк" припиненим на підставі ст. 559 ЦК України, зазначаючи про те, що на зміни забезпечених порукою зобов'язань, якими збільшено обсяг його відповідальності, він згоди не давав та банком пропущено встановлений законодавством строк пред'явлення вимоги до поручителя.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 січня 2014 року, в позові ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено. Позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано договір поруки № П/05-07 від 29 травня 2007 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_6, припиненим, а в решті вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_6 114 грн 70 коп. судових витрат. Позов ОСОБА_8 задоволено частково. Визнано договір поруки № С/05-07 від 29 травня 2007 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_8, припиненим, а в решті вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ "УкрСиббанк" на користь ОСОБА_8 114 грн 70 коп. судових витрат.

На обґрунтування касаційних скарг представник ПАТ "УкрСиббанк" - Ковальчук І.В. та ліквідатор ТОВ "Інтер-Авто" арбітражний керуючий - Кирик О.В. посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті вимог.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові ПАТ "УкрСиббанк" та частково задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_6 і позов ОСОБА_8, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що внаслідок внесення змін до кредитних договорів, укладенням між банком та позичальниками додаткових угод і угод про надання траншу без згоди та повідомлення поручителів, відбулося збільшення обсягу відповідальності останніх, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.

Такі висновки судів ґрунтуються на матеріалах справи й відповідають вимогам закону.

Відповідно до ст. ст. 335, 337 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Судами встановлено, що 03 травня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ТОВ "Автосервіс-Т", ТОВ "Інтер-Авто", ТОВ "Авто-Холдінг" і ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", з кожним окремо, укладено договір про надання мультивалютної кредитної лінії, згідно з умовами яких позичальникам в майбутньому буде надано кредит одним або декількома траншами в межах встановленого ліміту кредитної лінії та в межах встановленого строку і термінів кредитування.

Пунктом 1.1.1. вищевказаних договорів встановлено, що кредитування позичальника здійснюється шляхом надання окремих кредитів (траншів) в будь-якій валюті, обумовленої цим договором, на строк не більше ніж 6 (шість) місяців, а згідно із кредитним договором, укладеним між АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Автосервіс-Т", - 3 (три) місяці, з моменту надання такого кредиту (траншу). Надання кожного траншу оформлюється шляхом укладання окремої угоди, яка, у разі її укладення, буде вважатися додатком до цього договору.

Згідно із п. 1.2.2. цих договорів позичальник зобов'язується повернути кредит в повному обсязі не пізніше 30 квітня 2009 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди.

Пунктом 1.3.2. зазначених кредитних договорів за користування кредитними коштами понад встановлений термін, визначений п. п. 1.1.1., 1.2.2., встановлено окрему процентну ставку, а п. 7.1. передбачено також сплату позичальником банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 0,2 процента від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості саме за порушення термінів повернення кредиту та/або сплати процентів за кредит та/або комісій.

З метою забезпечення виконання позичальниками своїх зобов'язань за вищевказаними кредитними договорами, 29 травня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_6 і ОСОБА_8, з кожним окремо, укладено договір поруки, за змістом яких поручителі відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржники, за всіма зобов'язаннями останніх за основними договорами, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договорів.

Згідно із умовами кредитних договорів від 03 травня 2007 року кредитування позичальників здійснюється шляхом надання окремих кредитів (траншів), надання яких оформлюється шляхом укладення окремих угод, які у разі їх укладення, будуть вважатися додатками до цих договорів.

Аналогічні положення містяться й в додаткових угодах до кредитних договорів та угодах про надання траншів, за умовами яких ці угоди є невід'ємною частиною відповідних кредитних договорів.

За положенням укладених між сторонами 29 травня 2007 року договорів поруки, кредитор не вправі без згоди поручителів змінювати умови основних договорів, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя (п. 2.1).

Також судами встановлено, що між банком та позичальниками протягом 2008 року було укладено додаткові угоди та угоди про надання траншів, якими встановлено оплату комісії, зокрема: угодами про надання траншу від 11 грудня 2008 року та 23 січня 2008 року, укладеними між АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Автосервіс-Т", встановлено оплату позичальником комісії в розмірі 1000 доларів США та 3000 доларів США відповідно; додатковими угодами від 24 квітня 2008 року та від 23 липня 2008 року і угодами про надання траншу від 01 грудня 2008 року, 11 грудня 2008року, укладеними між АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Інтер-Авто", встановлено оплату позичальником комісії в розмірі 2340 доларів США, 11 325 грн 60 коп., 1000 доларів США і 1000 доларів США відповідно; додатковою угодою від 15 жовтня 2008 року, угодами про надання траншу від 12 серпня 2008 року, 24 жовтня 2008 року, 24 жовтня 2008 року, 24 жовтня 2008 року, 01 грудня 2008 року та 01 грудня 2008 року, укладеними між АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" встановлено оплату позичальником комісії в розмірі 15 тис. доларів США, 2880 доларів США, 4633,46 доларів США, 3861,39 доларів США, 4508,92 доларів США, 500 доларів США і 500 доларів США відповідно.

Поряд із встановленням комісії у вказаних розмірах, сплата якої не була передбачена умовами кредитних договорів, у вище перелічених угодах і інших наявних в матеріалах справи угодах про надання траншу також було встановлено й конкретні менші терміни повернення наданих траншів, ніж межі яких визначені умовами кредитних договорів.

Підтвердження про надання згоди ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на зміну основних зобов'язань в частині, що стосується сплати додаткових комісій та встановлення нових термінів повернення кредитних коштів (чергових траншів) шляхом підписання додаткових угод та угод про надання траншів у матеріалах справи відсутні.

За положеннями ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; збільшення розміру плати за кредит; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо.

При вирішенні справи, суди, на виконання вимог ст. 213 ЦПК України, встановивши на підставі доказів, яким було надано належну оцінку, ті факти, що додаткові угоди до кредитних договорів та угоди про надання траншу, укладені між АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Автосервіс-Т", ТОВ "Інтер-Авто", ТОВ "Авто-Холдінг" і ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", є невід'ємними частинами спірних кредитних договорів та містять положення, які збільшують зобов'язання позичальників щодо додаткової сплати комісії, а також визначено реальні строки повернення боржниками чергових траншів раніше, ніж встановлені умовами кредитних договорів граничні терміни, що надає право кредитору застосувати в разі порушення позичальниками їх умов окремої процентної ставки за користування кредитними коштами понад встановлений термін і сплати пені, що також призвело й до збільшення обсягу відповідальності поручителів за основними зобов'язаннями без їх згоди, дійшли обґрунтованого висновку про визнання припиненою відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України поруки ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за укладеними 29 травня 2007 року з АКІБ "УкрСиббанк" договорами поруки, якими забезпечено зобов'язання боржників ТОВ "Автосервіс-Т", ТОВ "Інтер-Авто", ТОВ "Авто-Холдінг" і ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод".

Посилання в касаційних скаргах на те, що додаткові угоди до кредитних договорів та угоди про надання траншу між АКІБ "УкрСиббанк" та ТОВ "Авто-Холдінг" не укладалися, а тому відсутні правові підстави для визнання припиненими договорів поруки в цій частині є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема додатковою угодою від 03 червня 2008 року, за умовами якої ТОВ "Авто-Холдінг" сплачує банку комісію за управління кредитною лінією в розмірі 0,35 % від встановленого в п. 1.1. даного договору ліміту кредитної лінії. Комісія нараховується і сплачується 05 травня 2008 року в сумі 2916,66 доларів, 03 червня 2008 року в сумі 2916,66 доларів та 03 липня 2008 року в сумі 2916,66 доларів США (Т. VIII а. с. 214-216).

Крім того, суди правильно виходили із того, що ч. 1 ст. 559 ЦК України встановлює підстави для припинення поруки в результаті встановлення факту збільшення відповідальності поручителя без його згоди внаслідок зміни основного зобов'язання та спрямована на захист прав поручителя, який поручившись за боржника, має бути впевнений в обсязі своєї відповідальності та не пов'язує припинення договору поруки із підставами виконання чи невиконання збільшеного зобов'язання позичальником в майбутньому чи необхідністю пред'явлення цих вимог до поручителя.