Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Червинської М.Є.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_3 про витребування майна та скасування державного акту за касаційною скаргою заступника прокурора Одеської області на рішення апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2013 року,

У червні 2013 року заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про витребування майна та скасування державного акту, посилаючись на те, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2007 року було задоволено позов ОСОБА_3 та інших, визнано за нею та іншими особами право власності на земельні ділянки, розташовані по АДРЕСА_1, яке ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2009 року за апеляційною скаргою прокурара м. Києва скасовано з направленням справи на новий розгляд до того ж суду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2009 року вищевказана справа була направлена за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси, однак ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2010 року зазначений позов був залишений без розгляду, у зв'язку з повторною неявкою у судове засідання позивачів.

Позивач вважає, що державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_1, серії ЯЕ № 673077 від 16 липня 2008 року був отриманий ОСОБА_3 на підставі рішення суду від 07 вересня 2007 року, яке у подальшому скасовано, у зв'язку з чим відсутня підстава для видачі державного акту на землю, а тому просив суд визнати незаконним та скасувати державний акт на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137500:51:003:0309) та витребувати її з незаконного володіння ОСОБА_3

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2013 року позов заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено. Визнано незаконним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_1 у м. Одесі, який виданий ОСОБА_3 Витребувано вказану земельна ділянка з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Одеської міської ради. Вирішено питання судового збору.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

У касаційній скарзі заступник прокурора Одеської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що у відповідачки законних підстав для отримання державного акту на спірну земельну ділянку не було, тому зазначений державний акт підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - витребуванню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що до участі у справі не було залучено ТОВ "Територія чудового відпочинку", до статутного фонду якого відповідачка передала спірну земельну ділянку та компанію "Вартій Менеджмент Корп.", ПАКзОВ "Хайнс Інвестментс Лімітед", яким у подальшому ОСОБА_3 продала свою частку у статутному фонді. Крім того, відповідачка є власником за договором купівлі-продажу частини нежитлової будівлі, під якою знаходиться спірна земельна ділянка.

З таким висновками судів погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та суперечить нормам матеріального і процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2007 року було задоволено позов ОСОБА_4 та інших, у тому числі ОСОБА_3, до закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Одеської міської ради, державного підприємства "Центр ДЗК" в особі Одеської Регіональної філії Центру ДЗК, про визнання права власності на земельну ділянку.

На підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2007 року 16 липня 2008 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 673077, площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1 (а. с. 4).

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2009 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 07 вересня 2007 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2009 року зазначену цивільну справу передано на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2010 року позов ОСОБА_4 та інших, у тому числі ОСОБА_3, залишено без розгляду.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 30 червня 2006 року, ВАТ АБ "Сінтез" продав, а ОСОБА_3 (від імені якої за дорученням діяв ОСОБА_5) купила частину нежитлової будівлі - двоповерхової будівлі спального корпусу № 10 літ. "З", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 628,6 кв.м (а. с. 34-37).

Відповідно до протоколу зборів учасників ТОВ "Територія чудового відпочинку" від 02 червня 2009 року, ОСОБА_3 є засновником ТОВ "Територія чудового відпочинку", та увійшла до складу товариства зі статутним фондом у розмірі 25% у вигляді земельної ділянки, площею 0.1000 га, розташованої по АДРЕСА_1 (а. с. 42-44).

Згідно з акту приймання-передачі від 05 червня 2009 року ОСОБА_3 передала до статутного фонду ТОВ "Територія чудового відпочинку", спірну земельну ділянку, та ТОВ стало балансоутримувачем даної земельної ділянки (а. с. 44).

На підставі договору купівлі-продажу від 16 вересня 2009 року ОСОБА_3, як один із засновників товариства, відступила (продала) на користь компанії "Бартін Менеджмент Корп." та ПАКзОВ "Хайнс Інвестментс Лімітед" свою частку у статутному капіталі ТОВ "Територія чудового відпочинку" (а. с. 55-58).

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на вищезазначені акт приймання-передачі та договір купівлі-продажу, дійшов висновку про порушення прав ТОВ "Територія чудового відпочинку", компанії "Бартін Менеджмент Корп.", ПАКзОВ "Хайнс Інвестментс Лімітед", оскільки останні не були залучені до участі у розгляді справи.

Відповідно до ст. 125 ЗК України (чинної на час укладення спірних правочинів) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч. ч. 1, 3, 4, 6 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх

обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені цією статтею.

При цьому апеляційний суд не перевірив, чи вчинялася державна реєстрація права користування чи власності ТОВ "Територія чудового відпочинку", компанії "Бартін Менеджмент Корп.", ПАКзОВ "Хайнс Інвестментс Лімітед" на спірну земельну ділянку.

Тому висновок апеляційного суду про порушення прав вказаних осіб та не залучення їх до участі розгляді у справі є передчасним.

Суд апеляційної інстанції також зазначав, що ОСОБА_3 є власником за договором купівлі-продажу частини нежитлової будівлі, під якою знаходиться спірна земельна ділянка.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України (чинної на час укладення договору купівлі-продажу) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або

споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Згідно з договору купівлі-продажу від 30 червня 2006 року, укладеного між ВАТ АБ "Сінтез" та ОСОБА_3 (від імені якої за дорученням діяв ОСОБА_5) частини нежитлової будівлі - двоповерхової будівлі спального корпусу № 10 літ. "З", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 628,6 кв.м, розмір земельної ділянки не зазначений (а. с. 34-37).

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню як ухвалене при неповному з'ясуванні обставин справи.

Разом з тим не може залишатися в силі рішення суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із тієї обставини, що рішення Печерського районного суду від 07 вересня 2007 року скасовано, та позов ОСОБА_4 та інших, у тому числі ОСОБА_3, про визнання права власності на спірну земельну ділянку ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2010 року залишено без розгляду, тому правових підстав для набуття позивачкою права власності на цю земельну ділянку не має.

Таким чином суд першої інстанції виходив із факту скасування рішення Печерського районного суду м. Києва, завершення судового провадження у відповідній справі та, відтак, повної відсутності правових підстав для існування у відповідача прав на вказану вище земельну ділянку.

Проте ухвала Приморського районного суду від 25 жовтня 2010 року, на яку посилається позивач, була скасована ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 лютого 2012 року, справу було направлено для розгляду до суду першої інстанції (а. с. 38-40).

На підставі вказаної ухвали апеляційного суду справу було прийнято до провадження суддею Приморського районного суду м. Одеси, про що було винесено ухвалу від 01 березня 2012 року, справі присвоєно номер 1522/4838/12 (а. с. 41).

На зазначені обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

Таким чином суди у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не врахували норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2013 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 23 жовтня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.