Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О., суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з оплати наданих послуг з централізованого опалення та підігріву води за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 5 листопада 2013 року,

У лютому 2013 року комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (далі - КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" або Теплогенеруюча організація) звернулось до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 10 травня 2007 року між сторонами укладено договір № 223 про надання послуг з теплопостачання, відповідно до якого позивачем надавались відповідачу послуги з централізованого опалення та підігріву води в нежитлові приміщення відповідача, а саме: нотаріальну контору в житловому будинку площею 42,6 кв.м АДРЕСА_1 та приміщення офісу в житловому будинку площею 43,6 кв.м АДРЕСА_2.

За період з 1 березня 2011 року по 15 квітня 2012 року відповідачу нараховано 15 299 гривень 21 копійку, з яких проведено плату на суму 681 гривня 35 копійок, у зв'язку з чим заборгованість за вказаний період по оплаті наданих послуг складає 14 617 гривень 86 копійок, яку позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 5 листопада 2013 року, позов задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" заборгованість по оплаті послуг з централізованого опалення та підігріву води за період з 1 березня 2011 року по 15 квітня 2012 року у розмірі 14 617 гривень 86 копійок.

Вирішено питання про стягнення судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що за умовами укладеного між сторонами договору про надання послуг з теплопостачання відповідач, як споживач, зобов'язався проводити розрахунки за послуги з теплопостачання за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

Встановивши, що в період з березня 2011 року по квітень 2012 року відповідачу надано послуги, вартість яких становить 15 299 гривень 21 копійка, з яких він оплатив лише частину, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги теплопостачання.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Судами встановлено, що 10 травня 2007 року між сторонами укладено договір № 223 про надання послуг з теплопостачання в нежитлові приміщення - нотаріальну контору в житловому будинку площею 42,6 кв.м АДРЕСА_1 та приміщення офісу в житловому будинку площею 43,6 кв.м АДРЕСА_2, які належать відповідачу на праві власності.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено поняття житлово-комунальних послуг як результат господарської діяльності, спрямованої на: забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил та задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;

Відповідно до ст.7 вказаного Закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області № 510 від 11 жовтня 2011 року затверджені тарифи на послуги з централізованого опалення та підігріву води для споживачів м. Бровари.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що він є приватним нотаріусом, здійснює нотаріальну діяльність з метою одержання прибутку, а тому при нарахуванні йому оплати за послуги з опалення необхідно застосовувати тарифи, встановлені для фізичних осіб, а не для юридичних осіб або інших суб'єктів господарювання.

Так, відповідно до ст. 3 Закону України "Про нотаріат", нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім тієї, яка передбачена абзацом другим статті 4 цього Закону, а також викладацької і наукової у вільний від роботи час.

Згідно зі ст.24 Закону реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за заявою особи, яка має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) встановлено, що незалежна професійна діяльність-це діяльність, яка полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, приватний нотаріус є самозайнятою особою, який здійснює незалежну професійну діяльність, і згідно з нормами вказаного Закону прирівнюється в оподаткуванні до фізичних осіб.

Стягуючи з відповідача заборгованість за послуги теплопостачання, суд першої інстанції на вказані положення уваги не звернув та не перевірив за якими тарифами здійснено нарахування боргу АДРЕСА_1 та приміщення офісу в житловому будинку площею 43,6 кв.м АДРЕСА_2.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Відповідно до п. п. 24, 25 "Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води та водовідведення", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) (далі - Правила), споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води регламентується Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 (z1478-05) із змінами, внесеними наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 169 від 6 листопада 2007 року (z1320-07) (далі - Порядок).

Так, відповідно до п. 1.4 Порядку система індивідуального (поквартирного) теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) - система, яка розташована в окремому приміщенні в межах даної квартири та призначена для обслуговування цієї квартири.

Згідно п. 2.1 Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися з письмовою заявою про відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання із зазначенням причин відключення.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, 27 липня 2010 року ОСОБА_4 звернувся до КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" із заявою про припинення послуг теплопостачання та укладення договору на постачання підігрітої води.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не з'ясував чи належним чином надавалися позивачем послуги після звернення відповідача із заявою про їх припинення, не надав оцінки наявним в матеріалах справи актам про надання послуг за 2011-2012 роки стосовно виконання КП Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" умов п. 1.1 договору № 223 від 10 травня 2007 року та залишив поза увагою акт обстеження житлово-побутових умов № 227 від 23 квітня 2013 року про використання відповідачем електричних конвекторів для здійснення обігріву, дійшовши передчасного висновку про порушення ОСОБА_4 ст.ст. 526, 530, 651 ЦК України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) , Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вказані положення уваги не звернув, помилково залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 5 листопада 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарження не підлягає.