Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О. Суддів: Дем'яносова М.В., Касьяна О.П., Коротуна В.М., Штелик С.П. розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" про захист прав споживачів, стягнення неустойки, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2013 року та за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24 лютого 2012 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2013 року,

ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" (далі - ТОВ "Інфініті") про захист прав споживачів, стягнення неустойки, відшкодування моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 23 травня 2008 року між нею та відповідачем укладено договір про резервування № 305-Ір, згідно з умовами якого відповідач здійснює резервування за позивачкою об'єкта нерухомості тип - Соло 153У, приміщення - таунхауз, будівельна адреса - АДРЕСА_1. На виконання умов договору резервування та згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів від 23 травня 2008 року позивачка придбала 10863 облігації на загальну суму 1530596,70 грн. Умовами договору передбачено погашення облігацій, що емітовані відповідачем шляхом укладення договору міни облігацій на об'єкт нерухомості після його введення в експлуатацію у вересні 2008 року.

Посилаючись на те, що відповідач у порушення умов договору в експлуатацію об'єкт нерухомості не ввів, не уклав договір міни облігацій на об'єкт нерухомості в обумовлені терміни, тобто не виконав взяті на себе зобов'язання, позивачка просила суд стягнути з ТОВ "Інфініті" на свою користь неустойку на підставі пункту 7.2. договору про резервування, суму відшкодування моральної шкоди та зобов'язати відповідача вчинити дії, передбачені вказаним договором.

Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24 лютого 2012 року позов задоволено частково.

Стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" на користь ОСОБА_6 пеню у розмірі 244417,50 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2013 року скасовано рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24 лютого 2012 року в частині визначення розміру пені.

Ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" на користь ОСОБА_6 пеню у розмірі 97768,00 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2013 року і залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі ТОВ "Інфініті" порушує питання про скасування рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24 лютого 2012 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2013 року і закриття провадження у справі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає відхиленню у зв'язку з наступним.

Відповідно до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в зазначеній касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів і не згоди з висновками суду апеляційної інстанції по їх оцінці.

Натомість, касаційна скарга ТОВ "Інфініті" підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Судами встановлено, що 23 травня 2008 року між ОСОБА_6 та ТОВ "Інфініті" укладено договір про резервування № 305-Ір, згідно з умовами якого відповідач здійснює резервування за позивачкою об'єкта нерухомості тип - Соло 153У, приміщення - таунхауз, будівельна адреса - АДРЕСА_1.

Згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів № 469-08/12Б-1 від 23 травня 2008 року позивачка придбала 10863 облігації на загальну суму 1530596,70 грн.

Умовами договору про резервування передбачено погашення облігацій, що емітовані відповідачем шляхом укладення договору міни облігацій на об'єкт нерухомості після його введення в експлуатацію у вересні 2008 року відповідно до пункту 3.4. договору про резервування № 305-Ір.

Згідно з пунктом 7.1. договору про резервування № 305-Ір за невиконання зобов'язань за цим договором винна сторона несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Відповідно до пункту 7.2. договору про резервування № 305-Ір за перевищення терміну введення в експлуатацію визначеного об'єкта нерухомості понад шість календарних місяців та за відсутності додаткової угоди сторін про зміну такого терміну, ТОВ "Інфініті" сплачує ОСОБА_6 неустойку в розмірі 0,5 % вартості належних позивачці на праві власності облігацій за кожен наступний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Інфініті" порушило передбачені договором про резервування терміни введення в експлуатацію об'єкта будівництва, а тому неустойка яка передбачена пунктом 7.2. вказаного договору підлягає стягненню з відповідача у сумі 244417,50 грн, яка визначена виходячи з номінальної вартості пакету облігацій - 1629450,00 грн.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині суми пені, яка підлягає стягненню, суд апеляційної інстанції відповідно до положень статті 258 ЦК України обмежив суму неустойки річним терміном нарахування та стягнув з відповідача суму у розмірі 97768,00 грн. При цьому, з висновками суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача неустойки за порушення зобов'язань за договором про резервування з урахуванням номінальної вартості пакету облігацій - 1629450,00 грн, суд апеляційної інстанції погодився.

Проте, до таких висновків суди першої та апеляційної інстанцій дійшли з порушенням норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного її вирішення.

Так, відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частини 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з договору купівлі-продажу цінних паперів від 23 травня 2008 року номінальна вартість одного ЦП (облігації) - 150,00 грн, ціна одного ЦП (облігації) - 140,90 грн (пункт 1.1.).

Відповідно до пункту 1.2. договору купівлі-продажу цінних паперів загальна номінальна вартість пакету цінних паперів, вказаних у п. 1.1. цього договору - 1629450,00 грн.

Згідно з пунктом 1.3. договору купівлі-продажу цінних паперів загальна договірна вартість пакету цінних паперів, вказаних у п. 1.1. цього договору - 1530596,70 грн.

Також, відповідно до пункту 3.6. договору про резервування сторони погодили, що облігації ОСОБА_6 придбала за курсовою вартістю 140,90 грн/шт., яка визначена на момент укладення цього договору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги ТОВ "Інфініті" відносно того, що загальна вартість 10863 облігацій, які придбані ОСОБА_6, визначена сторонами у сумі 1530596,70 грн, з урахуванням якої повинна визначатися неустойка, передбачена пунктом 7.2. договору про резервування.

Стягуючи з відповідача суму неустойки за порушення умов договору резервування, суди першої та апеляційної інстанцій у порушення статей 213, 214, 303, 316 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, не в повній мірі визначились з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, зокрема, не звернули уваги на те, що загальна вартість придбаних позивачкою облігацій визначена у розмірі 1530596,70 грн (виходячи з вартості облігацій - 140,90 грн/шт.), а тому дійшли помилкового висновку про врахуванням номінальної вартості пакету облігацій у сумі 1629450,00 грн для визначення суми неустойки.

Отже, неповно з'ясувавши дійсні обставини справи, не давши належної оцінки доказам, суди допустили порушення норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24 лютого 2012 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2013 року підлягають скасуванню з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інфініті" задовольнити частково.

Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 24 лютого 2012 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.