Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І., Кадєтової О.В., Остапчука Д.О., -розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_43 ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА", відділу Держземагентства у Золочівському районі Львівської області, реєстраційної служби Золочівського районного управління юстиції про визнання договорів оренди землі недійсними, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА" на рішення Золочівського районного суду Львівської області від 28 травня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 17 вересня 2013 року,

У січні 2013 року позивачі звернулись до суду із вищезазначеним позовом до ТОВ "Лендком ЮА", у якому після уточнення позовних вимог просили визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, укладені між позивачами та ТОВ "Лендком ЮА", а також зобов'язати управління Держкомзему у Золочівському районі Львівської області скасувати державну реєстрацію спірних договорів оренди земельних ділянок. Позивачі свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що вони є власниками земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Жуківської сільської ради Золочівського району Львівської області. З метою використання цих ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, представниками ТОВ "Лендком ЮА" в 2011 році позивачам було надано для ознайомлення проекти примірних договорів оренди землі для ознайомлення та подальшого підписання. Всі графи в примірниках договорів щодо істотних умов були не заповненими, зокрема: дата укладення договору, посилання на правовстановлюючий документ на земельну ділянку, загальна площа земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, орендна плата, підпис орендаря. Вважаючи, що позивачі дають згоду на укладання таких договорів в майбутньому, останні підписали пусті примірники договорів оренди. Посилаючись на те, що підписання спірних договорів не відповідало їхньому вільному волевиявленню та внутрішній волі, позивачі просили суд на підставі ст. 203, 215 ЦК України визнати договори оренди укладені 20 червня 2012 року між ними та ТОВ "Лендком ЮА", недійсними та скасувати їх державну реєстрацію.

Рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 28 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 17 вересня 2013 року, позов ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_64, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63 задоволено. Визнано недійсними договори оренди землі від 20 червня 2012 року, укладені між ТОВ "Лендком ЮА" та позивачами. Зобов'язано реєстраційну службу Золочівського районного управління юстиції скасувати державну реєстрацію договорів оренди землі від 20 червня 2012 року, укладених між ТОВ "Лендком ЮА" та позивачами. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "Лендком ЮА" просить ухвалені у справі судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_64, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд виходив з того, що на момент підписання позивачами оспорюваних договорів оренди землі на пустих бланках не були зазначені істотні умови договору, що є підставою для визнання договорів оренди недійсними, як такі, що суперечать вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі". Крім того, вказані договори були підписані особою, яка не мала права підпису від імені відповідача.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 20 червня 2012 року між позивачами та ТОВ "Лендком ЮА" були укладені договори оренди земельних ділянок, розташованих на території Жуківської сільської ради Золочівського району Львівської області, що належать позивачам згідно відповідних державних актів на право власності на земельну ділянку. У цей же день сторонами були підписані акти приймання-передачі вказаних земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За змістом ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними договорів оренди, позивачі вказували, що оспорюванні ними договори оренди землі укладено без їх волевиявлення (ч. 3 ст. 203 ЦК України) та з порушенням вимог ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

Із роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року (v0009700-09) "По судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вбачається, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто, за своєю правовою природою відсутність волевиявлення учасника правочину є самостійною підставою для визнання його недійсним ( ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України). При цьому, правові наслідки не дотримання цієї вимоги закону передбачені ст. ст. 229 - 235 ЦК України.

Разом з тим, у ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначено істотні умови договору, які є обов'язковими під час укладення договору оренди землі.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Так, ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги до правочинів, їх невиконання є підставою для визнання правочинів недійсними. В той же час, відсутність істотних умов договору, визначених ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є окремою підставою для визнання договору недійсним.

Тобто, вказані матеріальні норми є різними за своєю правовою природою і кожна з них є окремою підставою для пред'явлення позову про визнання правочину недійсним.

Встановивши наявність спору сторін із приводу договору оренди землі, суд першої інстанції всупереч вимогам ч. 4 ст. 10 ЦПК України не вжив заходів до правильного вирішення спору, не уточнив підстав позову, під час ухвалення рішення помилково послався на дві взаємовиключні підстави для визнання правочину недійсним - відсутність волевиявлення та відсутність істотних умов договору. Залишив поза увагою, той факт, що позивачі отримували орендну плату відповідно до умов договору, що підтверджується підписами у відповідних відомостях.

Зазначаючи, що оспорювані договори підписані від імені відповідача не уповноваженою на те особою, належним чином не перевірив чи обіймав на час підписання договорів ОСОБА_65, прізвище якого зазначено на бланках договору, посаду директора та не перевірив належним чином повноважень ОСОБА_66, який безпосередньо підписував оспорювані договори оренди від імені ТОВ "Лендком ЮА". Водночас суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять належних доказів того, що позивачами підписувались саме чисті бланки договорів, ухваливши рішення виключено на припущеннях.

Крім того, вирішуючи спір в частині скасування державної реєстрації договорів оренди землі суд залишив поза увагою те, що відповідно до ст. 182 ЦК України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) державна реєстрація договору оренди його зміни та розірвання здійснюється структурним підрозділом Центру державного земельного кадастру за зверненням осіб з наданням відповідних документів, які є підставою для такої реєстрації (договір, судове рішення), відмова в такій реєстрації, згідно з ч. 2 ст. 182 ЦК України, може бути оскаржена до суду, а тому висновок про задоволення позову у цій частині є передчасним.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції, не з'ясував чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Допущені судами порушення норм процесуального права та не вірне застосування норм матеріального права унеможливили встановлення істини у справі, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваних рішень суду із направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лендком ЮА" задовольнити частково.

Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 28 травня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 17 вересня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.