Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Червинської М.Є.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, який також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, який також діє інтересах малолітнього ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, яка також діє в інтересах ОСОБА_20, ОСОБА_21 до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, третя особа - Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання права користування жилим приміщенням, зобов'язання укласти договори найму, стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, який також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_9, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 березня 2013 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року та касаційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України на рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року,

У березні 2011 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вони були заселені у спірні приміщення у будинках НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 військового містечка по АДРЕСА_1 у різний період часу, починаючи з 1991 по 2005 роки на підставі розпоряджень командування військових частин, у яких вони на той час проходили службу.

Правовою підставою для набуття права користування зазначеним житлом позивачі вважають положення постанови Ради Міністрів СРСР "Про порядок надання житлових приміщень у військових містечках та видачу ордерів на ці приміщення" від 06 травня 1983 року № 405, згідно якої житлові приміщення, які розташовані у закритих військових містечках на території населених пунктів, військовослужбовцям надаються за розпорядженням командування відповідних військових частин.

Зазначали, що під час заселення вони здавали отримані на підставі розпорядження командирів ордери у квартирно-експлуатаційну частину, яка повинна була їх зберігати як документи суворої звітності. Однак докази видачі їм ордерів та самі ордери були втрачені під час неодноразової передачі військового містечка з однієї частини до іншої. Вважають, що правомірність проживання у спірних приміщеннях підтверджується тим, що бухгалтерія військової частини приймала платежі від позивачів за комунальні послуги. До 2011 року питання про їх виселення із займаних приміщень не ставилось, що на думку позивачів свідчить про наявність фактичних відносин між сторонами з договору найму.

Позивачі вказують, що відносини між сторонами регулюються ст. ст. 61-63 ЖК Української РСР, Глави 59 "Найм (оренда) житла" ЦК України (435-15) , проте починаючи з 2009 року відповідач неналежним чином виконує обов'язки з утримання та забезпечення нормальної експлуатації житлових будинків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 військового містечка № 168, у зв'язку з чим позивачі просили стягнути з відповідача компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 1 500 грн. на кожного з позивачів.

Також просили суд визнати за ними право користування жилими приміщеннями у будинках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 військового містечка АДРЕСА_1 зобов'язати відповідача укласти з ними договори найму житлових приміщень.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 22 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_14, ОСОБА_15 ОСОБА_16, ОСОБА_22, ОСОБА_18, ОСОБА_19, яка також діє в інтересах ОСОБА_20, та ухвалено в цій частині нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_22, ОСОБА_18, ОСОБА_19, яка також діє в інтересах ОСОБА_20 - задоволено частково. Визнано за ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_22 право користування жилим приміщенням, жилою площею 33 кв.м у будинку НОМЕР_1 військового містечка № 168, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 Визнано за ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_20 право користування жилим приміщенням, жилою площею НОМЕР_2 кв.м. у будинку НОМЕР_1 військового містечка № 168, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 В іншій частині позовних вимог - відмовлено. У решті рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 22 березня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, який також діє в інтересах малолітнього ОСОБА_9, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вказані судові рішення у частині відмови у позові та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення їх позовних вимог.

У касаційній скарзі Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що у матеріалах справи відсутні докази, які стосуються підстав заселення позивачів у спірні приміщення, так і докази, які стосуються статусу будинків, чи є вони житловими, чи використовуються як службове житло, чи як гуртожиток.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_14, ОСОБА_15 ОСОБА_16, ОСОБА_22, ОСОБА_18, ОСОБА_19, яка також діє в інтересах ОСОБА_20, та ухвалюючи в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що вказані особи набули права користування спірними жилими приміщеннями, оскільки були вселені до них за розпорядженням командування військових частин, а відсутність ордеру на вселення у спірні жилі приміщення не може бути у даному випадку підставою для відмови у позові про визнання права користування жилим приміщенням.

З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Судом установлено, за адресою: АДРЕСА_1 розташоване військове містечко № 168.

Згідно з актом прийому-передачі будівель, споруд і території військового містечка № 168, затвердженого начальником Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України 29 листопада 2006 року, на підставі директиви Міністра оборони України від 25 липня 2006 року відбулась передача казармено-житлового фонду військової частини А0178 від Васильківської КЕЧ до Київського КЕУ, до складу якого входять житловий будинок НОМЕР_1 та житловий будинок НОМЕР_2 (а. с. 134- 136, т. 1).

При підписанні даного акту комісія зазначила, що будівлі та споруди військового містечка № 168 знаходяться у задовільному стані та підлягають передачі до Київського КЕУ. Вказані у даному акті будівлі та споруди прийняв в експлуатацію командир військової частини А0178 (а. с. 136, т. 1).

Згідно з актами прийняття-передачі основних засобів від 25 жовтня 2006 року, в якому адресу військового містечка № 168 зазначено як: АДРЕСА_1 в/ч А0178, житлові будинки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 є цегляними, одноповерховими, та відповідають технічним умовам (а. с. 52-53, т. 3).

Як вбачається з довідки Київського квартирно-експлуатаційного управління МОУ від 03 грудня 2012 року (а. с. 31, т. 3) будівлі № НОМЕР_1, НОМЕР_2 військового містечка № 168, що були прийняті від військової частини А0178 знаходяться на балансовому обліку в Київському КЕУ.

У зазначених будинках проживають позивачі.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивачі звернулися до суду з позовом про визнання права користування жилим приміщенням, зобов'язання укласти договори найму, стягнення моральної шкоди, посилаючись на ст. ст. 61-63 ЖК Української РСР, Глави 59 "Найм (оренда) житла" ЦК України (435-15) , закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , постанову Ради Міністрів СРСР "Про порядок надання житлових приміщень у військових містечках та видачу ордерів та ці приміщення" від 06 травня 1983 року (а. с. 7-18 т. 1).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

З листа командира військової частини А0178 від 19 квітня 2011 року № 119 вбачається, що мешканці військового містечка № 168 відносно заявлених позовних вимог до командування військової частини А0178 упродовж 2009 - 2011 років з будь-яких питань не звертались. Про це свідчить відсутність записів у "Журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг військової частини А0178" та "Книзі обліку відвідувачів частини" (а. с. 51 т. 1).

Проте, апеляційний суд, задовольняючи частково позов, всупереч вказаним нормам матеріального права та обставинам справи, не визначився, яким чином було порушено право користування позивачів спірними жилими приміщеннями відповідачем та чи є належним способом захисту визнання права користування жилим приміщенням у судовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції на вищевикладені обставини уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не врахував норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 жовтня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.