Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Червинської М.Є.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 11 жовтня 2013 року,

У січні 2010 року відкрите (на даний час - публічне) акціонерне товариство "Кредитпромбанк" (далі - ПАТ "Кредитпромбанк") звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 14/109/07-КМК від 17 серпня 2007 року та додаткові угоди до нього, що є невід'ємними частинами кредитного договору, на підставі яких останньому було надано траншеву кредитну лінію у національній валюті України або в іноземних валютах у межах загальної суми 180 тис. доларів США з кінцевим строком погашення заборгованості не пізніше 15 серпня 2014 року на умовах, визначених кредитним договором.

У забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між банком та відповідачем ОСОБА_3 17 серпня 2007 року було укладено договір поруки № 14/109"/П01/07-ПМК, відповідно до умов якого останній поручався перед банком солідарно у повному обсязі відповідати за своєчасне виконання ОСОБА_5 усіх його зобов'язань за кредитним договором та додатковими договорами до нього.

Позичальник не виконував належним чином свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 23 листопада 2009 року утворилася заборгованість у розмірі 145 593 доларів США 37 центів, що згідно офіційного курсу НБУ становить 1 163 291 грн. 03 коп., які позивач просив стягнути з ОСОБА_3 солідарно з боржником, а також відшкодувати судові витрати.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2012 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2011 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 14 березня 2012 року в частині позовних вимог ПАТ "Кредитпромбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 15 листопада 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 20 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 11 жовтня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 солідарно з основним боржником ОСОБА_5 на користь ПАТ "Кредитпромбанк" заборгованість у розмірі 1 163 291 грн. 03 коп. згідно кредитного договору № 14/109/07-КМК від 17 серпня 2007 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Кредитпромбанк" 606 грн. 67 коп. судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору утворилася заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя.

Такі висновки судів відповідають вимогам закону та ґрунтуються на матеріалах справи.

Судом установлено, що 17 серпня 2007 року між ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк", та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 14/109/07-КМК, відповідно до умов якого останньому надано кредит у рамках траншевої кредитної лінії у національній або в іноземних валютах у межах загальної суми 180 тис. доларів США строком до 15 серпня 2014 року з встановленням відсоткових ставок за надання кредитів згідно додаткових угод до договору (а. с. 9-13, т. 1).

Згідно додаткової угоди № 14/109/07-КМК ДУ2 від 20 серпня 2007 року до кредитного договору № 14/109/07/КМК від 17 серпня 2007 року ОСОБА_5 отримав кредит у сумі 180 тис. доларів США, що еквівалентно 909 тис. грн. під 13 % річних (а. с. 14, т. 1).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 17 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 4/109''/П01/07-ПМК (а. с. 24-26, т. 1).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором станом на 23 листопада 2009 року утворилася заборгованість у сумі 145 593 доларів США 37 центів, що еквівалентна 1 163 291 грн. 03 коп. (а. с. 22 т. 1).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки відповідач зобов'язався солідарно відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальником за кредитним договором.

У п. 1.2 цього ж договору зазначено, що поручитель ознайомлений та згодний з істотними умовами кредитного договору, а саме: розмір основного зобов'язання - 180 тис. доларів США; процентні ставки за користування кредитними коштами встановлюються в додаткових угодах за кожним кредитом до Кредитного договору; термін повернення кредитних коштів - не пізніше 15 серпня 2014 року, виконання зобов'язань поручителем за цим договором є безумовним (а. с. 24-24 т. 1).

Тобто, суди, посилаючись на вказані пункти договору поруки, свободу договору, дійшли правильного висновку, що збільшення відсоткової ставки відбулося у рамках узгоджених сторонами домовленостей.

Доводи касаційної скарги про збільшення процентної ставки в односторонньому порядку без відома поручителя також спростовуються рішенням апеляційного суду Волинської області від 03 листопада 2011 року, яким ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову про припинення договору поруки № 4/109''/П01/07-ПМК від 17 серпня 2007 року (а. с. 177-179 т. 1).

Оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовані, підстав для їх зміни чи скасування не має.

Керуючись ст. ст. 333, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3, відхилити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 11 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.