Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука А.О., Маляренка А.В., Нагорняка В.А., Писаної Т.О., -розглянувши у судовому засіданні справу за позовом прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними; за позовом заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та вселення; за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та вселення, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2013 року,

У січні 2002 року прокурор Малиновського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири з підстав, передбачених ст. 57 ЦК УРСР, посилаючись на те, що згідно договору купівлі-продажу від 8 вересня 2001 року ОСОБА_6 та ОСОБА_11 була продана належна їм квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_7 13 вересня 2001 року вказана квартира була продана ОСОБА_7 - ОСОБА_8 і ОСОБА_9, а ті, в свою чергу, 12 жовтня 2001 року продали квартиру ОСОБА_10 В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор зазначав, що ОСОБА_12 запропонував ОСОБА_11 продати належну їм квартиру за умови придбання іншого житла та доплатити суму, що еквівалентна 950 доларам США, однак в порушення умов договору квартиру для них не було куплено, доплату не виплачено та внаслідок обману ОСОБА_6 та ОСОБА_11 залишилися без грошей та без житла.

ОСОБА_6 також звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнила і просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 8 вересня 2001 року, укладений між нею, ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_7, а також договір купівлі-продажу вказаної квартири від 13 вересня 2001 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_9 і договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири від 12 жовтня 2001 року, укладений між останніми з ОСОБА_10, витребувати квартиру АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_10, виселивши з квартири її та членів її родини та вселивши у цю квартиру ОСОБА_6

У серпні 2005 року заступник прокурора Малиновського району м. Одеси звернувся в інтересах ОСОБА_6 до суду з позовом про визнання договорів купівлі-продажу квартири недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення та вселення.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2013 року, в задоволенні позовів прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_6, заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_6, а також ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм матеріального та процесуального права, із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 8 вересня 2001 року між ОСОБА_6, ОСОБА_11 з однієї сторони та ОСОБА_7 з другої сторони, був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14 Згідно договору купівлі-продажу від 13 вересня 2001 року вказана квартира була продана ОСОБА_7 - ОСОБА_8 і ОСОБА_9, даний договір посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Алексєєвою О.В. 12 жовтня 2001 року ОСОБА_8, ОСОБА_9 продали спірну квартиру ОСОБА_10, договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_16

26 листопада 2001 року прокуратурою Малиновського району м. Одеси по факту шахрайства у відношенні ОСОБА_6 була порушена кримінальна справа № 03200100784 за ознаками злочину, передбаченому ст. 190 ч. 4 КК України та направлена для організації досудового слідства до Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області.

16 вересня 2002 року слідчим СВ Малиновського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області Поплавською Н.А. винесена постанова про притягнення у якості обвинуваченого ОСОБА_12, у скоєнні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України.

16 вересня 2002 року досудове слідство по кримінальній справі № 03200100784 зупинено, ОСОБА_12 оголошений в розшук.

Відповідно до ст. 57 ЦК УРСР, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації. Якщо угода визнана недійсною з однієї з зазначених підстав, то потерпілому повертається другою стороною все одержане нею за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодовується його вартість. Майно, одержане за угодою потерпілим від другої сторони (або належне йому), звертається в доход держави. При неможливості передати майно в доход держави в натурі - стягується його вартість. Крім того, потерпілому відшкодовуються другою стороною понесені ним витрати, втрата або пошкодження його майна.

Згідно абз. 1,2 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 (v0003700-78) (зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року № 13 (v0013700-92) та від 25 травня 1998 року № 15 (v0015700-98) ) при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст. 57 ЦК УРСР суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності фактів обману. Під обманом в таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Згідно ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовами про визнання угод недійсними, позивачі посилалися на порушення кримінальної справи по факту шахрайства у відношенні ОСОБА_6, однак саме по собі посилання на порушення кримінальної справи, як підставність заявлених позовних вимог не звільняє позивачів від доказування своїх позовних вимог, які ґрунтувалися на підставі ст. 57 ЦК УРСР.

Слід визнати правильним висновок суду про те, що позивачі не надали належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для визнання договорів купівлі-продажу від 8 вересня 2001 року, 13 вересня 2001 року та 12 жовтня 2001 року недійсними, і, відповідно, виселення ОСОБА_10 зі спірної квартири та вселення ОСОБА_6

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків судів не спростовують, тому судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.