Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Кафідової О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора Міжгірського району Закарпатської області в інтересах ОСОБА_4 до Міжгірського медичного коледжу про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 6 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2013 року,

У червні 2012 року прокурор Міжгірського району Закарпатської області в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що ОСОБА_4 з вересня 1963 року працювала в Міжгірському медичному коледжі викладачем. Відповідно до наказу директора коледжу від 15 березня 2012 року ОСОБА_4 було звільнено з посади викладача-лаборанта на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, що мав місце 14 лютого 2012 року.

Вважаючи звільнення ОСОБА_4 незаконним, прокурор Міжгірського району Закарпатської області в інтересах ОСОБА_4, яка є людиною похилого віку, просив скасувати наказ директора Міжгірського медичного коледжу № 16 від 15 березня 2012 року про звільнення ОСОБА_4 з посади викладача-лаборанта, поновити ОСОБА_4 на займаній посаді та стягнути з відповідача на користь останньої середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 6 серпня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, докази та обставини, на які посилається заявник, були предметом дослідження судами і при їх дослідженні та встановленні судами дотримані норми процесуального та матеріального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч.2 ст. 332, ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 6 серпня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.