Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Кафідової О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні квартирою, визнання втратившим право користування квартирою, виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, МКП "Основаніє", треті особи: відділ по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 про поновлення строку позовної давності для звернення до суду, визнання незаконним та скасування розпорядження органу приватизації про видачу свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житло № 5777 від 02.11.1998 року, визнання недійсним договору дарування квартири, скасування реєстрації права власності на квартиру, визнання наймачем квартири, покладання зобов'язання на укладання договору найму житлового приміщення, стягнення судового збору, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2013 року,

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 26 січня 2008 року її батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подарували їй квартиру АДРЕСА_1. Договір дарування зареєстрований в ОП ЗМБТІ 29 січня 2008 року. Разом з батьками у вказаній квартирі проживав її племінник ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_7, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_8 Після їх смерті, ОСОБА_5 залишився проживати у вказаній квартирі. Проте, він не сплачує квартирну плату та плату за комунальні послуги та завдає перешкоди у користуванні квартирою. Враховуючи вказане, позивачка просила усунути їй перешкоди у користуванні квартирою, визнати ОСОБА_5 втратившим право користування квартирою та виселити.

У березні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зустрічним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що він з 24.02.1984 року і по теперішній час проживає у зазначеній квартирі. За цією адресою також були зареєстровані: його мати ОСОБА_9, дід ОСОБА_7, бабця ОСОБА_8 та його брат ОСОБА_10 У 1998 році його мати ОСОБА_9 знялася з реєстрації та виїхала до Російської Федерації у м. Москву. У 2000 році мати забрала до себе брата, а він залишився проживати у квартирі з дідом та бабцею.

22 лютого 2013 року він отримав листа, у якому ОСОБА_4 повідомила про те, що вона є власницею квартири та просила звільнити квартиру. Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_5 просив поновити йому строк звернення до суду з позовом, відповідно до ст. 48 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації Хортицької районної адміністрації від 02 листопада 1998 року № 5777 про право власності на спірну квартиру, визнати недійсним та скасувати свідоцтво № 5777 про право власності на житло від 02 листопада 1998 року, визнати договір дарування квартири від 23 січня 2008 року недійсним, скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_4, визнати його наймачем квартири, покласти зобов'язання на укладання договору найму, стягнути судові витрати, просив визнати недійсною угоду приватизацію квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_7 і ОСОБА_8, оскільки така угода не відповідає вимогам закону, порушує його права, неповнолітнього на час приватизації.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2013 року, позов ОСОБА_4 було задоволено. Усунено ОСОБА_4 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1. Визнано ОСОБА_5 втратившим право користування квартирою АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2013 року, рішення суду першої інстанції було скасовано та у справі ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 було задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано розпорядження органу приватизації про видачу свідоцтва від 02.11.1998 року № 5777 про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на житло № 5777 від 02.11.1998 року - квартиру АДРЕСА_1.

Визнано недійсним договір дарування квартири від 23.01.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 432.

В іншій частині позову було відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, докази та обставини, на які посилається заявник, були предметом дослідження апеляційного суду і при їх дослідженні та встановленні судом дотримані норми процесуального та матеріального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись ч.2 ст. 332, ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.