Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ткачука О.С. Колодійчука В.М. Фаловської І.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Старовижівської районної ради Волинської області про скасування рішення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 03 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 28 листопада 2013 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 1996 року працює головним лікарем Старовижівської районної центральної лікарні на підставі безстрокового трудового договору. Рішенням Старовижівської районної ради від 06 серпня 2013 року її зобов'язано укласти строковий трудовий договір. 22 серпня 2013 року її було звільнено з роботи на підставі п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці. Посилаючись на те, що укладення строкового договору можливе лише із новопризначеним головним лікарем, а не із працюючим на цій посаді на підставі безстрокового договору, а її звільнення проведено з порушенням трудового законодавства, позивачка, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила визнати незаконним та скасувати рішення Старовижівської районної ради від 06 серпня 2013 року, поновити її на роботі, стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу та 10 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Старовижівського районного суду Волинської області від 03 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 28 листопада 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди, на підставі наданих сторонами та належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України), дійшли до правильного висновку про те, що 27 березня 2009 року внесено зміни до Статуту Старовижівської районної центральної лікарні щодо контрактної форми роботи головного лікаря, про що позивачка своєчасно розпорядженням районної ради була повідомлена, проте від підписання контракту відмовилась.

У зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці та відмовою ОСОБА_4 від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці вона правомірно була звільнена на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

При цьому суди вірно застосували ст. 21 КЗпП України та Основи законодавства України про охорону здоров'я (2801-12) .

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і стосуються переоцінки доказів належним чином досліджених судами першої і апеляційної інстанцій.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Старовижівського районного суду Волинської області від 03 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 28 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.