Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євграфової Є.П.,

суддів: Горелкіної Н.А., Журавель В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Державного казначейства України, третя особа - прокуратура Рівненської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування моральної шкоди,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави України в особі Державного казначейства України, третя особа - прокуратура Рівненської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 08 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 19 листопада 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 300 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду.

У решті позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі прокуратура Рівненського області просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачувався у скоєнні злочину, передбаченого ст. 27, ч. 5 ст. 115 та ч. 2 ст. 118 КК України.

Під час досудового слідства ОСОБА_1 було обрано міру запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою в СІЗО Рівненської області, де він перебував з 09 грудня 2004 року до 30 травня 2008 року, що разом становить 41 повний місяць.

Вироком апеляційного суду Рівненської області від 30 травня 2008 року відносно ОСОБА_1 постановлено виправдувальний вирок і цей вирок залишений без змін ухвалою Верховного Суду України від 18 грудня 2008 року. Міру запобіжного заходу відносно нього скасовано та звільнено з-під варти в залі суду.

За наведених обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, керуючись ст. 1176 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" ухвалив рішення про стягнення на його користь моральної шкоди.

Визначаючи суму морального відшкодування у 300 тис. грн, судом першої інстанції враховано глибину, характер та обсяг завданих ОСОБА_1 моральних страждань у зв'язку з безпідставним його звинуваченням у скоєні тяжкого злочину та перебування під вартою значний строк (41 місяць), а також враховано засади розумності, виваженості та справедливості. З таким висновком суду погодився й апеляційний суд.

Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам і ухвалив рішення без порушень норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування ухвалених в справі рішень колегія суддів не вбачає.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що зазначені судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу прокуратури Рівненського області відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 08 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 19 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.