Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

суддів: Колодійчука В.М., Висоцької В.С., Фаловської І.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 30 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2013 року,

У червні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення 74 865 грн 94 коп. кредитної заборгованості, за кредитним договором від 16 вересня 2006 року, та 748 грн 66 коп. судових витрат.

Заочним рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 30 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2013 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що відповідач повинен був повернути отриманий ним кредит 16 вересня 2008 року, в цей день закінчився строк виконання відповідачем його зобов'язань за договором. В даному випадку позовна давність сплинула 16 вересня 2011 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом лише 17 червня 2013 року, поновити вказаний строк не просив.

Оскільки у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, з урахуванням положень ч. 13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", роз'яснень викладених в п. 31 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року (v0005740-12) "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Матеріали справи та доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Заочне рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 30 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.