6-3697зп14 Про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - 03.02.2014 Прийняття

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аморіно Кідц" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати у сумі 1 375 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні

з 25 квітня 2012 року до дати ухвалення судом рішення та 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона працювала у відповідача на посаді технолога швейного виробництва за усним трудовим договором, укладеним із керівником товариства з посадовим окладом 5 тис. грн. Оскільки відповідач в усному та односторонньому порядку змінив умови трудового договору в частині оплати праці, вона розірвала даний трудовий договір з 13 квітня

2012 року. Зазначала, що на момент звільнення відповідач не провів з нею розрахунок в установлений законом строк, не виплатив їй заробітну плату за відпрацьований час у розмірі 1 375 грн та інші виплати при звільненні, а тому відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України він має нести перед нею відповідальність.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27 серпня

2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від

02 жовтня 2013 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.

У січні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2013 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме, ст. ст. 24, 116, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 57, 59, 60, 212 ЦК України.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що на думку заявника, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник надав ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року та 27 березня 2013 року.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Згідно з постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.

Відповідно до п. 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 "Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України" (v0011740-11) постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі, при цьому не відбувається застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті, тому відповідні ухвали не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК України (1618-15) і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави встановленої п. 1 ст. 355 ЦПК України.

З ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року та 27 березня 2013 року вбачається, що вказаними ухвалами справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, що свідчить про те, що спір у справі остаточно не вирішено й не застосовано норми матеріального права для вирішення спору по суті, а тому вищевказана ухвала не може бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК України (1618-15)

Із урахуванням вищевказаного, колегія суддів дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження Верховного Суду України справи необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску справи за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аморіно Кідц" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2013 року до провадження Верховного суду України відмовити.