Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Журавель В.І. суддів: Ситнік О.М., Фаловської І.М., Юровської Г.В., Черненко В.А. розглянувши заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті", комунального підприємства "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності, усунення перешкод у користуванні та володінні нерухомим майном,

У грудні 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили визнати за ними право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати комунальне підприємство "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати за ними право власності на вказану квартиру.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що 17 вересня 2010 року між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті" було укладено договір купівлі-продажу майнових прав, за умовами якого придбали майнові права на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Вказували, що 2 березня 2011 року, ОСОБА_3 відступила право вимоги за цим договором ОСОБА_4, який 16 травня 2011 року відступив це право їм, позивачам. Зазначений будинок 16 вересня 2011 року було введено в експлуатацію і заборгованість за вказаним договором купівлі-продажу відсутня. Зазначали, що відповідач ухиляється від передачі їм права власності на указану квартиру.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 5 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 10 червня 2013 року, позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 104,30 кв. м. Зобов'язано комунальне підприємство "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на зазначену квартиру.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України рішення суду касаційної інстанції з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема ст. ст. 331, 386, 392 ЦК України.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, заявник наводить:

- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2012 року, якою рішення Ірпінського міського суду Київської області від 9 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 28 травня 2012 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції;

- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2013 року, якою заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 травня 2013 року залишено без змін.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Виходячи з роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353 - 360 ЦПК України", під судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, можуть бути рішення :

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

Вищого адміністративного суду України;

Вищого господарського суду України;

Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України, ухвалених як судом касаційної інстанції;

Апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" від 22 лютого 2007 року № 697-V (697-16) .

Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов язковим є те, щоб цими рішеннями, що набрали законної сили, був вирішений спір по суті та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовані одні й ті самі норми матеріального права.

Згідно із п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 30 вересня 2011 року (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353- 360 ЦПК України" під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Зі змісту доводів, наведених заявниками, в обґрунтування заяви та поданої ними копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2013 року не вбачається наявних ознак, які згідно з п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року у зв'язку з неоднаковим застосуванням судами ст. ст. 331, 386, 392 ЦК України.

Крім того, слід зазначити, що згідно із п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 30 вересня 2011 року (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353 - 360 ЦПК України" постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі й не відбулося застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті, тому ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 вересня 2012 року, якою скасовано рішення судів нижчих інстанцій і передано справи на новий розгляд, не може бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК України (1618-15) , і на неї не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

За таких підстав у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів

У допуску справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс-Сіті", комунального підприємства "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності, усунення перешкод у користуванні та володінні нерухомим майном за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2013 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.