Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І., суддів: Кузнєцова В.О., Наумчука М.І., -розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи - Дніпропетровська обласна психіатрична лікарня, комунальне підприємство "Криворізьке БТІ", про визнання дублікату договору купівлі-продажу недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації договору дарування, усунення спадкоємця від спадщини, розподіл спадщини між спадкоємцями та визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2012 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2013 року,

У вересні 2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, який неодноразово уточнювали та остаточно просили визнати недійсним дублікат договору купівлі-продажу від 30 вересня 1969 року, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 серпня 2007 року на ім'я ОСОБА_6, скасувати державну реєстрацію свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 серпня 2007 року на ім'я ОСОБА_6, відповідно до якого за ОСОБА_6 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, визнати недійсним договір дарування від 15 квітня 2008 року та скасувати державну реєстрацію вказаного договору, відповідно до якого за ОСОБА_7 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, усунути від прав на спадкування, яка відкрилася після смерті ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, спадкоємця за законом першої черги ОСОБА_11, розподілити спадкове майно наступним чином: визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11

В обґрунтування позову позивачі посилалися на те, що згідно договору купівлі-продажу від 03 листопада 1969 року дід позивача - ОСОБА_4 - ОСОБА_12 придбав будинок АДРЕСА_1. Вказане майно ОСОБА_12 придбав до одруження з відповідачем ОСОБА_6, тому одноособово набув право власності на будинок та мав право розпоряджатися ним самостійно. За своє життя ОСОБА_12 житловий будинок подарував матері позивача - ОСОБА_11, яка проживала за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується договором дарування АБН № 971675 від 22 вересня 2000 року. Вважають, що при укладенні договору дарування також була присутня і відповідач за основним позовом ОСОБА_6 ОСОБА_11 прийняла в дар житловий будинок. За домовленістю між ОСОБА_11 та ОСОБА_12, останній з відповідачем за основним позовом ОСОБА_6 будуть проживати в житловому будинку до смерті, а ОСОБА_11, як обдарована, не буде в цьому перешкоджати. Умови домовленості ОСОБА_11 виконала.

ОСОБА_11 перебувала у шлюбі з ОСОБА_11, який ІНФОРМАЦІЯ_2 року позбавив її життя, але під час злочину не усвідомлював значення своїх дій та не керував ними і був визнаний судом недієздатним.

Після смерті ОСОБА_11 спадкоємцями першої черги є ОСОБА_11 - чоловік, який визнаний судом недієздатним і знаходиться в Дніпропетровській обласній психіатричній лікарні, опікун над ним не призначений, а тому опікунсто над ним здійснює цей заклад.

Також спадкоємцями першої черги за законом є - позивач за основним позовом ОСОБА_4, як донька померлої, позивач за основним позовом ОСОБА_5, онука померлої в порядку представництва після смерті сина померлої - ОСОБА_13, ОСОБА_12 як батько померлої, відповідач за основним позовом ОСОБА_6 - як мати померлої, інші спадкоємці відсутні.

Спадкоємці першої черги - ОСОБА_4, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 на підставі ст. 1268 ЦК України прийняли спадщину, так як вони постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявляли про відмову від неї. Окрім того, ОСОБА_5 на час відкриття спадщини була неповнолітньою, тому також вважається такою, що прийняла спадщину.

Спадкоємці першої черги - ОСОБА_12 та ОСОБА_6 спадщину не прийняли, так як вони на час відкриття спадщини не проживали постійно із спадкодавцем та не подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 28 листопада 2006 року відповідачу за основним позовом ОСОБА_6 було надано додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, на два місяці від дня набрання рішенням суду чинності. Однак, ОСОБА_6 заяву до нотаріальної контори у визначений судом строк не подала.

Таким чином, спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_11 прийняли тільки ОСОБА_11, як чоловік померлої, неповнолітня ОСОБА_5, як онука померлої в порядку представництва після смерті сина померлої ОСОБА_13, та дочка померлої - позивач ОСОБА_4 Однак, відповідач ОСОБА_6 приймаючи спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, не повідомивши нотаріуса про те, що ОСОБА_12 за життя розпорядився належним йому будинком та подарував його матері позивача ОСОБА_11, незаконно отримала свідоцтво про спадщину за законом після смерті ОСОБА_12 та незаконно розпорядилася ним, уклавши з відповідачем за основним позовом ОСОБА_7 договір дарування спірного домоволодіння.

У квітні 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, та неодноразово уточнивши позовні вимоги, просили суд визнати договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 22 вересня 2000 року недійсним.

В обґрунтування зустрічного позову вказували, що позивачі за первісним позовом, як на підставу своїх вимог посилаються на договір дарування від 22 вересня 2000 року. За вказаним договором чоловік позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_12 начебто розпорядився належним йому жилим будинком та подарував його як вказано у позові "своїй дочці - ОСОБА_11". Але ОСОБА_12 ніколи не був батьком ОСОБА_11, так як вона є донькою ОСОБА_6 від першого шлюбу і коли вони зареєстрували з чоловіком шлюб 16 лютого 1977 року, то її донька вже перебувала у шлюбі з ОСОБА_11 та мешкала окремо. Спірний житловий будинок був придбаний ОСОБА_12 у вересні 1969 року задовго до реєстрації їхнього шлюбу. Коли позивач за зустрічним позовом ОСОБА_6 стала мешкати з ОСОБА_12 однією сім'єю, всі її діти були вже дорослими. З ними мешкав лише її менший син - ОСОБА_7 Згідно наданих до основного позову документів, договір дарування був посвідчений "на дому", але нотаріус ніколи не відвідував їх на дому. Крім того останній час її чоловік хворів катарактою обох очей та страждав туговухістю, що позбавляло його самостійно, без сторонньої допомоги укладати будь-які угоди, оскільки прочитати самостійно тест договору він не міг, а в договорі дарування не зазначено, що його текст прочитаний дарувальнику та що він зрозумів його зміст.

За період сумісного проживання протягом 23 років ОСОБА_6 з чоловіком проводили до будинку воду, ремонтували його, як зовні так і в середині, а також спільно були збудовані та введені в експлуатацію такі надвірні будівля - як гараж, баня, сарай для твердого палива. Вказані будівлі були збудовані ними спільно за їх спільні кошти та узаконенні рішенням Тернівського райвиконкому м. Кривого Рогу від 08 серпня 1986 року за № 318. А протягом 1999-2000 років займалися газифікацією будинку. 24 жовтня 2000 року ОСОБА_12 уклав договір з газопостачальною організацією "Криворіжгаз" на постачання газу в його будинок. Договір на постачання газу укладений ОСОБА_12 у жовтні 2000 року, тоді як договір дарування, на який посилаються позивачі за основним позовом, укладений у вересні цього ж року. Це свідчить про те, що ОСОБА_12 у жовтні 2000 року вважав себе власником будинку, продовжував його благоустрій та утримання. В БТІ своє право власності ОСОБА_11 не зареєструвала та жодним іншим чином не вступала в володіння, користування чи розпорядження подарованим майном. Крім цього, вважає договір дарування недійсним, оскільки його предметом були не тільки будинок, але й перераховані надвірні будівлі, більшу частину з яких вони будували в шлюбі, а отже ОСОБА_12 не міг сам розпорядитися майном, що було набуто у шлюбі та складало спільну сумісні власність подружжя - без письмової згоди ОСОБА_6, а вона згоди на таке відчуження не надавала.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2012 року первісний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання дублікату договору купівлі-продажу недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації договору дарування, усунення спадкодавця від спадщини, розподіл спадщини між спадкоємцями та визнання права власності в порядку спадкування задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування ВКІ № 560366 від 15 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений державним нотаріусом шостої Криворізької державної нотаріальної контори Донченко В.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 2-1000 на ім'я ОСОБА_7, скасовано державну реєстрацію договору дарування ВКІ № 560366 від 15 квітня 2008 року, посвідченого державним нотаріусом шостої Криворізької державної нотаріальної контори Донченко В.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-1000 на ім'я ОСОБА_7, відповідно до якого за ОСОБА_7 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Усунуто від права на спадщину, яка відкрилася зі смертю ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, спадкоємця за законом першої черги ОСОБА_11. В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку задоволено у повному обсязі.

Визнано недійсним договір дарування АВН № 871675 від 22 вересня 2000 року житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_11

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2013 року рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2012 року в частині визнання недійсним договору дарування ВКІ № 560366 від 15 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідченого державним нотаріусом шостої Криворізької державної нотаріальної контори Донченко В.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-1000; скасування державної реєстрації договору дарування ВКІ № 560366 від 15 квітня 2008 року; в частині визнання недійсним договору дарування АВН № 971675 від 22 вересня 2009 року житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_11 та в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним дублікату договору купівлі-продажу від 30 вересня 1969 року; визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 серпня 2007 року; розподілу спадкового майна та визнання за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності по Ѕ частині за кожною житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_7, та ОСОБА_7 про визнання дублікату договору купівлі-продажу недійсним, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору дарування, скасування державної реєстрації договору дарування, розподіл спадщини між спадкоємцями та визнання права власності в порядку спадкування задоволено частково.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 21 серпня 2007 року на ім'я ОСОБА_6 на спадкове майно: житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, видане державним нотаріусом шостої Криворізької державної нотаріальної контори Донченко В.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-2414.

Скасовано держану реєстрацію свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 серпня 2007 року на ім'я ОСОБА_6 на спадкове майно: житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, видане державним нотаріусом шостої Криворізької державної нотаріальної контори Донченко В.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-2414.

Визнано недійсним договір дарування ВКІ № 560366 від 15 квітня 2008 року житлового будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, посвідчений державним нотаріусом шостої Криворізької державної нотаріальної контори Донченко В.Л. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-1000 на ім'я ОСОБА_7 В решті позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_7, та ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку відмовлено. Вирішено питання про стягнення судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 порушує питання про скасування оскаржуваних рішень суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни або скасування не встановлено.

Судом апеляційної інстанції визначено характер спірних правовідносин, вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та обґрунтовано задоволено первісний позов частково та відмовлено в задоволенні зустрічного позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що за змістом ст. 335 ЦПК України не входить до меж розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2012 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.