Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Червинської М.Є., Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про збільшення розміру коштів на утримання непрацездатних батьків, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 липня 2013 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2013 року,

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він є інвалідом 2 групи, непрацездатним та потребує матеріальної допомоги, отримує пенсію у розмірі 956 грн та аліменти від відповідача у розмірі 605 грн, але вказаних коштів на лікування та життя не вистачає. Ураховуючи викладене, просив суд збільшити розмір аліментів на утримання непрацездатних батьків, стягнувши з його сина ОСОБА_5 аліменти на його утримання у розмірі 3 тис. грн щомісячно.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 липня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на його утримання у розмірі 1 500 грн, починаючи з 5 березня 2013 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2013 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Стягнення аліментів на утримання непрацездатних батьків передбачено главою СК України (2947-14) , яка містить ст. ст. 202-206.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний суд, відмовляючи в позові обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4 не довів обставин, на які посилався як на обґрунтування своїх вимог, які б давали підстави для збільшення розміру аліментів.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.