Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Макарчука М.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області до ОСОБА_4, треті особи: Державна реєстраційна служба Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, комунальне підприємство "Лозівське бюро технічної інвентаризації" Лозівської міської ради Харківської області, про припинення права власності на частину домоволодіння внаслідок його знищення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2013 року,

У листопаді 2012 року Виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що домоволодіння по АДРЕСА_1 належало на праві приватної власності ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті останнього частину спадщини у виді 1/7 частини вказаного домоволодіння прийняла його дочка ОСОБА_4, отримавши 21 жовтня 1988 року в Лозівській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом, на інші 6/7 частин домоволодіння свідоцтво про право на спадщину за законом не видавалось. На теперішній час право власності зареєстровано за померлим ОСОБА_6, але припинилось внаслідок смерті власника. У 2004 році на підставі розпорядження Лозівського міського голови № 94 від 16 березня 2004 року було створено комісію для обстеження земельних ділянок з метою погашення правової документації. У ході проведення 22 липня 2004 року комісійного обстеження земельної ділянки за вищевказаною адресою було встановлено, що на зазначеній ділянці знаходяться зруйновані залишки житлового будинку та господарських споруд, у виді будівельного сміття, ділянка також засмічена побутовими відходами. Актом обстеження домоволодіння АДРЕСА_1 від 22 липня 2004 року було встановлено відсутність об'єкта права власності. Позивач вважає, що це сталося в першу чергу внаслідок безгосподарного відношення відповідача до свого майна, невиконання обов'язків з утримання майна, його схоронності. Відповідач жодним чином не була позбавлена права володіти та користуватись своєю частиною будинку, могла вжити заходів щодо збереження всього спадкового майна та недопущення його руйнації, але зобов'язання власника по утриманню свого майна не виконала, байдуже віднеслась до подальшої долі успадкованого домоволодіння. Наслідком її бездіяльності стало знищення об'єкта права власності.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Припинено право приватної власності ОСОБА_4 на 1/7 частину домоволодіння по АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення апеляційного суду скасувати.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційним судом встановлено на підставі належних та допустимих доказів, що спірне майно відповідача знищено та його залишки знаходяться на земельній ділянці, права на яку ні за відповідачем ні за її спадкодавцем оформлені не були.

Незважаючи на вказані фактичні обставини, відповідач відмовляється припинити своє право власності на знищений об'єкт нерухомості, чим перешкоджає законному землекористувачу, позивачу, належним чином використовувати земельну ділянку, будівлю.

При цьому відповідач втратила право власності із об'єктивних причин (фізичне знищення майна у законному порядку). Оскільки відсутній об'єкт речового права, то і відсутні речово-правові відносини.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому ст. 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно (позивач, власник земельної ділянки), має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Крім того, ст. 349 ЦК України передбачено, що право власності на майно припиняється у разі його знищення.

Оскільки відповідач відмовляється внести зміни до державного реєстру у зв'язку з імперативним, тобто в силу закону, припиненням її права власності, що законом презюмується, то позивач і звернувся з указаним позовом до суду.

Апеляційний суд задовольняючи позов дійшов вірного висновку, що предметом позову є усунення перешкод у здійснення права користування своїм майном (негаторний позов), а припинення права власності на знищене у встановленому законом порядку нерухоме майно є наслідком задоволення такого позову. Право позивача на пред'явлення такого позову передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 16, статтями 391, 396 ЦК України. Тобто позивачем обрано належний спосіб судового захисту.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Отже, оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 14 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.