Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Євграфової Є.П., Журавель В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, про визначення частки у спільній сумісній власності, визнання права власності, визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу квартир, анулювання реєстрації на Ѕ частину квартир, за касаційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2013 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що у 1981 році він зареєстрував шлюб з ОСОБА_5, у якому у них народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. У період шлюбу сторонами була придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_1 у ЖБК "Глобус". Пайові внески за вказану квартиру ними сплачувалися за спільні кошти, членом ЖБК "Глобус" була ОСОБА_5

11 березня 1996 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 був підписаний договір довічного утримання, відповідно до якого остання відчужувала квартиру АДРЕСА_2, яка переходила до подружжя, як спільне майно після її смерті, а подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобов'язувалися забезпечувати ОСОБА_14 матеріальної допомогою.

12 червня 2006 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було розірвано, проте позивач продовжував надавати допомогу ОСОБА_14

У подальшому ОСОБА_5 відчужила спірні квартири без його згоди, тому просив: визначити його долю у спільній сумісній власності і визнати за ним право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 визнати частково недійсними договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 09 червня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6; договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 09 червня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7; анулювати реєстрацію права власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 за ОСОБА_8; анулювати реєстрацію права власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_9

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 липня

2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня

2013 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04 липня 2013 року скасовано, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано договір купівлі-продажу Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 укладений 09 червня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і договір купівлі-продажу Ѕ частини квартири АДРЕСА_2, укладений 09 червня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 недійсними. У іншій частині позову відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_6 та ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги не можуть бути задоволені з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 10 жовтня 1981 року по 12 липня 2006 року (а.с. 15, 17).

ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі договору довічного утримання, укладеного між нею та ОСОБА_14 11 березня 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори Зінченко Р.П., зареєстрованого у реєстрі прав власності на нерухоме майно 16 травня 2005 року за реєстровим № 1-1404, належала квартира АДРЕСА_2 (а.с. 7881).

Також ОСОБА_5 на праві приватної власності у результаті виплати пайових внесків у ЖБК "Глобус" належала квартира АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою, виданою 16 грудня 1992 року ЖБК "Глобус" за № 39, реєстраційним посвідченням, виданим 03 березня 1993 року Харківським міським бюро технічної інвентаризації, реєстровий № 56165 та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 07 червня 2010 року № 26327792 (а.с. 82).

Оскільки право власності на вказані квартири ОСОБА_5 набула під час шлюбу з ОСОБА_4, вони є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 28 КпШС та ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

09 червня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстровий номер № 1886 (а.с. 13).

У той же день 09 червня 2010 року між ОСОБА_5 та

ОСОБА_7 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстровий номер № 1890 (а.с. 12).

ОСОБА_5 при оформленні зазначених договорів купівлі-продажу у приватного нотаріуса ОСОБА_10 надала заяву, що у шлюбі та фактичних шлюбних відношеннях не перебуває, відчужуване майно не є спільною сумісною власністю та є особистою приватною власністю і відсутні особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на відчужуване нерухоме майно, у тому числі відповідно до ст. ст. 65, 74, 97 СК України (а.с. 176).

21 вересня 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10, реєстровий номер № 3207 (а.с. 14).

17 листопада 2010 року між ОСОБА_6 та

ОСОБА_9 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_11, реєстровий номер № 4878.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Оскільки ОСОБА_5 самостійно, без згоди колишнього чоловіка розпорядилася спільним сумісним майном подружжя, суди обґрунтовано задовольнили позов частково відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦК України з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) .

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_8 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня

2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.