Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Гончара В.П.,

суддів: Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,

Олійник А.С., Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Дрогобицькому районі Львівської області, третя особа - територіальна державна інспекція з питань праці у Львівській області, про проведення перерахунку сум відшкодування шкоди у зв'язку з трудовим каліцтвом, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Львівської області від 28 травня 2013 року,

У березні 2007 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, просив:

- визнати неправильним розрахунок втраченого заробітку згідно довідок № 422 від 10 квітня 2002 року та № 378 від 3 серпня 2005 року, поданих 20 управлінням начальника філії державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Дрогобицькому районі Львівської області (далі - ВВДФССНВВПЗ України у Дрогобицькому районі Львівської області);

- зобов'язати 20 управління начальника філії державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" провести перерахунок та подати відповідну довідку до ВВДФССНВВПЗ України у Дрогобицькому районі Львівської області;

- стягнути з ВВДФССНВВПЗ України у Дрогобицькому районі Львівської області недоплачені щомісячні страхові виплати з 1 березня 2004 року до 1 березня 2007 року;

- проводити у подальшому виплату і перерахунок страхових виплат відповідно до ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності".

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 27 жовтня 1980 року до 17 липня 1991 року він працював на посаді машиніста баштового крану п'ятого розряду у військовій частині 36843. 20 березня 1991 року під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він є інвалідом 2 групи трудового каліцтва з втратою професійної працездатності 60% безстроково із зарахуванням періоду інвалідності з 21 березня 1991 року, що встановлено довідкою Дрогобицької міжрайонної МСЕК серії ЛВА-2 № 019294 від 21 березня 2002 року. 10 квітня 2002 року 20 управлінням начальника філії державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" до ВВДФССНВВПЗ України у Дрогобицькому районі Львівської області було надано довідку про розмір втраченого заробітку на дату передачі його особової справи - 55 грн 74 коп., а 20 серпня 2005 року - довідку про розмір втраченого заробітку на дату передачі його особової справи - 107 грн 81 коп.

20 управлінням начальника філії Міністерства оборони України державного підприємства "Західвійськбуд" не було проведено належного перерахунку розміру відшкодування шкоди, у зв'язку з чим йому було занижено розмір відшкодування шкоди.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 серпня 2012 року позов задоволено. Визнано неправильність розрахунку втраченого заробітку згідно довідок № 422 від 10 квітня 2002 року та № 378 від 3 серпня 2005 року, поданих 20 управлінням начальника філії державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" до ВВДФССНВВПЗ України у Дрогобицькому районі Львівської області. Зобов'язано 20 управління начальника філії державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" провести перерахунок та подати відповідну довідку щодо розрахунку втраченого заробітку ОСОБА_3 до ВВДФССНВВПЗ України у Дрогобицькому районі Львівської області. Зобов'язано ВВДФССНВВПЗ України у Дрогобицькому районі Львівської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3, з урахуванням поданої 20 управлінням начальника філії державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" довідки, недоплачені щомісячні страхові виплати з 1 березня 2004 року до 1 березня 2007 року. Зобов'язано ВВДФССНВВПЗ України у Дрогобицькому районі Львівської області проводити у подальшому виплату і перерахунок страхових виплат відповідно до ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності".

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 28 травня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду у справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами встановлено, що з 27 жовтня 1980 року до 17 липня 1991 року ОСОБА_3 працював на посаді машиніста баштового крану п'ятого розряду у військовій частині 36843 (а.с. 6-9).

20 березня 1991 року під час виконання ОСОБА_3 трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він є інвалідом 2 групи трудового каліцтва з втратою професійної працездатності 60% безстроково з зарахуванням періоду інвалідності з 21 березня 1991 року, що встановлено довідкою Дрогобицької міжрайонної МСЕК серії ЛВА-2 № 019294 від 21 березня 2002 року.

Особова справа ОСОБА_3 була передана до ВВДФССНВВПЗ України у Дрогобицькому районі Львівської області 10 квітня 2002 року.

Згідно із довідкою від 10 квітня 2002 року № 422 про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого ОСОБА_3, сума відшкодування втраченого потерпілим заробітку визначена у розмірі 55 грн 74 коп. ( а.с. 11).

Відповідно до довідки від 3 серпня 2005 року № 378 про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого ОСОБА_3, сума відшкодування втраченого потерпілим заробітку визначена у розмірі 101 грн 81 коп. (а.с. 12).

20 серпня 2005 року 20 управлінням начальника філії державного підприємства Міністерства оборони України "Західвійськбуд" до ВВДФССНВВПЗ України у Дрогобицькому районі Львівської області було подано довіку про розмір відшкодування шкоди ОСОБА_3, визначений виходячи з погодинної тарифної ставки машиніста баштового крану 5 розряду станом на 1 січня 2001 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що визначення розміру відшкодування шкоди ОСОБА_3 із погодинної тарифної ставки машиніста баштового крану 5 розряду станом на 1 січня 2001 року суперечить вимогам ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 391 від 31 грудня 1991 року "Про перерахунок розміру відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ними трудових обов'язків" (391-91-п) не проведено перерахунок раніше визначеного розміру відшкодування шкоди, виходячи із рівня середньої заробітної плати машиніста баштового крану 5 розряду за жовтень-грудень 1991 року та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 26 травня 1992 року (276-92-п) "Про заходи щодо виконання постанови Верховної Ради України від 29 квітня 1992 року "Про підвищення соціальних гарантій для населення" (2301-12) не проведено коригування розміру відшкодування шкоди ОСОБА_3 за січень-квітень 1992 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд виходив із того, що роботодавцем правильно визначено розмір відшкодування шкоди позивачу до 1 квітня 2001 року, виходячи з тарифної ставки за посадою, яку він займав на час нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону (у редакції, чинній на 21 березня 2001 року) сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Апеляційним судом установлено, що на підприємстві не збереглися документи, на підставі яких можна зробити перевірку правильності визначення втраченого ОСОБА_3 заробітку, відсутні такі документи і в галузевому державному архіві Міністерства оборони України (а.с. 152) та у Львівському територіальному архіві відділу галузевого державного архіву Міністерства оборони України (а.с. 161).

Як убачається із довідок про розмір втраченого заробітку, витрат на медичну та соціальну допомогу та інших страхових виплат на дату передачі особової справи потерпілого до ВВДФССНВВПЗ України у Дрогобицькому районі Львівської області, відповідний розмір відшкодування втраченого заробітку розраховано на підставі Закону (а.с. 11, 12).

Із змісту позовної заяви випливає, що позивач не погоджується із розміром втраченого заробітку, визначеного підприємством у 2002 та 2005 роках у зв'язку із тим, що підприємство мало здійснити його перерахунок відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1991 року № 391 "Про перерахунок розміру відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків" (391-91-п) та від 26 травня 1992 року № 276 (276-92-п) "Про заходи щодо виконання постанови Верховної Ради України від 29 квітня 1992 року "Про підвищення соціальних гарантій для населення" (2301-12) . Проте позивач не посилається на фактичне підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 391 від 31 грудня 1991 року "Про перерахунок розміру відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків" (391-91-п) підприємствам, установам, організаціям необхідно здійснити з 1 січня 1992 року перерахунок раніше визначених розмірів відшкодування шкоди працівникам, які постраждали внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням ними трудових обов'язків, виходячи з рівня середньої заробітної плати відповідних категорій працівників по підприємству, установі, організації за жовтень-грудень 1991 року.

Згідно із п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 26 травня 1992 року (276-92-п) "Про заходи щодо виконання постанови Верховної Ради України від 29 квітня 1992 року "Про підвищення соціальних гарантій для населення" (2301-12) підприємствам, установам і організаціям необхідно провести з 1 травня 1992 року перерахування розмірів відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, виходячи із середньої заробітної плати відповідних працівників підприємств, установ, організацій за січень-квітень 1992 року, відкоригованого на величину фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів. Установлено, що при визначенні розмірів відшкодування шкоди у випадках трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, які призначатимуться після 1 травня 1992 року, середньомісячний заробіток обчислюється за три місяці, що передували каліцтву або встановленню втрати працездатності. Сума заробітної плати до 1 травня 1992 року збільшується на величину підвищення на підприємстві тарифних ставок і посадових окладів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач не довів фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві до 1 травня 1992 року, а також розміру середньої заробітної плати відповідної категорії працівника по підприємству за жовтень-грудень 1991 року.

Із урахуванням підстав позову апеляційний суд установив обставини справи, надав оцінку доказам у їх сукупності, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для його задоволення.

Не можна погодитись із висновком апеляційного суду про застосування до спірних правовідносин Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) , оскільки середньомісячний заробіток визначається на час визначення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності потерпілому.

З огляду на викладене, із мотивувальної частини рішення апеляційного суду необхідно виключити посилання на Правила, як на правову підставу вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 28 травня 2013 року залишити без змін, виключивши із його мотивувальної частини посилання на Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) , як на правову підставу вирішення спору.

Ухвала оскарженню не підлягає.