Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євграфової Є.П.,

Журавель В.І., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Маріупольське бюро технічної інвентаризації, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Маріупольського міського управління юстиції, Маріупольська міська рада, про виділ частки із спільного майна, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2013 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Маріупольське бюро технічної інвентаризації, відділ Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Маріупольського міського управління юстиції, Маріупольська міська рада, про виділ частки із спільного майна та визнання за ним права власності на будинок АДРЕСА_1, а за відповідачем - на жилий будинок літ. "А" площею 268,01 кв. м з присвоєнням окремої поштової адреси кожному із будинків.

У процесі судового розгляду позивач відмовився від позову в частині визнання права власності на спірний будинок за співвласниками, а позов в частині виділення 2/5 частини, які належать ОСОБА_6 як ціле, підтримав.

Посилався на те, що спірний будинок належав в різні періоди часу різним співвласникам, у тому числі ОСОБА_6 - його матері, яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в розмірі 2/5 частки та ОСОБА_5 в розмірі 3/5 частки. З дозволу райадміністрації ОСОБА_5 зніс свою частину будинку та в 1999 році збудував новий будинок літ. "А-1" з підвалом, на який отримав свідоцтво про право власності як на цілий. За договором купівлі-продажу в 2008 році ОСОБА_5 продав цей будинок ОСОБА_4 також як цілий.

Далі позивач зазначав, що у лютому 1998 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6, однак не зареєстрував його в БТІ, що на сьогодні перешкоджає оформленню правовстановлюючих документів, оскільки по АДРЕСА_1 знаходяться два будинки, часткове співвідношення яких більше одиниці.

Посилаючись на викладене та вважаючи, що належні ОСОБА_5 3/5 частки були зареєстровані як одне ціле, а на даний час належні позивачу 2/5 частки будинку знаходяться у власності відповідача, ОСОБА_3 просив виділити 2/5 частини будинку, зареєстрованих на ім'я ОСОБА_6, яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в цілому.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2013 року, позов задоволено. Виділено 2/5 частки будинку АДРЕСА_1, до складу якого входять частина житлового будинку літ. "А-1", сіні "а-1" з тамбуром літ. "а1-1", гараж літ. "Е-1", огорожа № 1, зареєстрованого за ОСОБА_6, в цілому.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеним вимогам ухвалені в справі судові рішення не відповідають.

Судом на підставі матеріалів інвентаризаційної справи № 20783 на будинок АДРЕСА_1 встановлено, що первинно на підставі свідоцтва про право власності від 21 березня 1980 року № 205 2/5 частки цього будинку належали ОСОБА_6, а 3/5 частки цього ж будинку - ОСОБА_7 Остання продала свою частку в травні 1988 року ОСОБА_8 за нотаріально посвідченим договором. За біржовим контрактом від 01 червня 1996 року № 324 ОСОБА_8 продав 3/5 частки цього будинку ОСОБА_5

Також судом установлено, що рішенням Приморської райадміністрації від 25 серпня 1999 року № 139/2 ОСОБА_5 дозволено будівництво житлового будинку із знесенням старого, а саме 3/5 частки будинку АДРЕСА_1, який представляв собою, за даними інвентарної справи БТІ, одну цілу будівлю з двох квартир.

Рішенням Приморської райадміністрації від 26 травня 2004 року № 88/3 збудований ОСОБА_5 після знесення старого окремий будинок був прийнятий до експлуатації та пунктом 2 цього рішення запропоновано БТІ видати свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_5 на цей будинок замість існуючих правовстановлюючих документів.

У технічній характеристиці Маріупольського БТІ від 29 червня 2008 року, виданій на замовлення ОСОБА_5 від 26 червня 2008 року № 9655, житловий будинок останнього літ. "А-1" з усіма будівлями та спорудами зазначений як цілий будинок.

Згідно з договором купівлі-продажу від 12 серпня 2008 року № 5162 ОСОБА_4 купила будинок АДРЕСА_1 у вигляді 1/1 частки у ОСОБА_5 та її право на цей будинок зареєстровано в Маріупольському БТІ 19 серпня 2008 року.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що володільцями будинку АДРЕСА_1 є позивач та відповідач, сума часток співвласників більша ніж одиниця та дійшов висновку про те, що частку, яка належить на праві власності ОСОБА_6 та зареєстрована за нею в Маріупольському БТІ як 2/5, слід виділити в одиницю у зв'язку з відсутністю в натурі та в ідеальному вигляді раніше існуючої частки 3/5 попереднього співвласника та неможливістю вирішення цього питання в іншому порядку.

Такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Судом установлено, що належний відповідачу будинок будувався за умови знесення попереднім власником ОСОБА_5 старого будинку (3/5 часток) (а.с. 15).

За змістом дозволу (а.с 17) на проведення будівельних робіт від 18 червня 1998 року ОСОБА_5 дозволено будівництво індивідуального житлового будинку на ділянці АДРЕСА_1 на підставі, зокрема, договору на право забудови, укладеного згідно з рішенням Маріупольської міськради від 19 листопада 1997 року № 298/4.

Згідно з планом присадибної ділянки АДРЕСА_1 (а.с. 20) станом на 29 січня 1999 року додатково до 400 кв. м, що знаходились у користуванні, під нове будівництво було виділено 600 кв. м.

Новозбудований будинок прийнято до експлуатації 26 травня 2004 року (а.с 18-19) як окремий об'єкт нерухомості - індивідуальний житловий будинок загальною площею 236,1 кв. м, що розташований на земельній ділянці площею 0,1 га, яка на підставі державного акта про право власності від 10 січня 2004 року належала ОСОБА_5 на праві власності.

При цьому, як встановлено судом, прийняття до експлуатації відбулося після знесення належних ОСОБА_5 старих будівель (а.с. 23).

Наведеному суд оцінки не надав; не визначився, чи будувався ОСОБА_5 в 1999-2004 роках будинок як новий окремий об'єкт нерухомості із відповідним землевідведенням під будівництво, чи як частина (3/5) існуючого на той час старого будинку, 2/5 частки якого належить позивачу, оскільки будинок позивача зареєстрований як 1/1 частки, а докази припинення права власності на 3/5 частки відповідно до чинного на той час порядку в матеріалах справи відсутні.

Отже, оскільки факту здійснення добудов чи прибудов, поліпшень, що не можна відокремити саме у будинку, 2/5 часток якого належать позивачу, судом не встановлено; доказів припинення у встановленому порядку права власності на 3/5 частки, належних іншому співвласнику у зв'язку із знищенням (знесенням), не здобуто, висновки суду про наявність у позивача та відповідача спільного майна та, відповідно, застосування до спірних правовідносинах положень ст. 357 ЦК України лише з огляду на загальну для двох будинків поштову адресу є передчасними.

Оскільки на порушення ст. ст. 214, 215 ЦПК України обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, апеляційним судом помилки суду першої інстанції не виправлено, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 14 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.