Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.

Суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Мазур Л.М., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2013 року, -

У липні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, в якому, на підставі ст.ст. 63, 69- 71 СК України, просила визнати автомобіль CHEVROLET ЕРІСА, 2007 року випуску, д.н. НОМЕР_1, спільною сумісною власністю подружжя; визнати договір купівлі-продажу цього автомобіля на підставі довідки-рахунку від 1 червня 2013 року недійсним, зобов'язавши сторони - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - повернути усе отримане ними в натурі, а саме: ОСОБА_7 - повернути транспортний засіб, ОСОБА_6 - отримані грошові кошти, скасувати державну реєстрацію автомобіля за ОСОБА_7 Поділити майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в натурі, визнавши за ОСОБА_5 право власності на вищевказаний автомобіль з виплатою ОСОБА_6 відповідної грошової компенсації.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знаходились у зареєстрованому шлюбі з 20 січня 2009 року. Шлюб між ними розірвано 8 липня 2013 року. Під час знаходження у шлюбі ними придбано майно - автомобіль CHEVROLET ЕРІСА, 2007 року випуску. ОСОБА_6 без згоди та відома позивача з метою позбавлення її частки у спільній сумісній власності продав вказаний автомобіль ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу на підставі довідки - рахунку № ААВ 333937, витративши кошти від реалізації автомобіля у своїх інтересах. Такі дії позивач вважає незаконними, оскільки вони суперечать ст. 65 СК України та загальним засадам спільної сумісної власності, у зв'язку із чим, звернулася до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2013 року, позов задоволено частково. Визнано автомобіль CHEVROLET ЕРІСА, 2007 року випуску, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Визнано недійсним договір купівлі - продажу автомобіля CHEVPOLE EPICA, 2007 року, що був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 1 червня 2013 року, з покладення обов'язку на сторони повернути один одному все, що вони одержали на виконання цього правочину. Поділено вказаний автомобіль між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з виділом у власність ОСОБА_5 вказаного автомобіля, та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 вартість Ѕ частки у розмірі 43 300 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач ОСОБА_6, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи вимоги позову керувався приписами ст. 65 СК України і виходив з того, що ОСОБА_6 порушено встановлений законом порядок відчуження спільного сумісного майна подружжя, зокрема здійснення продажу без згоди дружини ОСОБА_5, що є підставою для визнання такої угоди недійсною.

При поділі спірного автомобіля суд першої інстанції виходив з того, що це неподільна річ. Оскільки ОСОБА_6 здійснив продаж транспортного засобу, суд дійшов висновку, що він не заінтересований у ньому, а тому вважав можливим поділити вказане майно, шляхом його виділення позивачу зі стягненням на користь відповідача вартості Ѕ частини автомобіля у розмірі 43 300 грн.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна, оскільки вони зроблені судами без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам процесуального права рішення судів не відповідають.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4,5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Вирішуючи питання про поділ спільного майна - спірного автомобіля, суди попередніх інстанцій вказаних положень не врахували, не надали оцінки тому факту, що відповідач відмовлявся від отримання компенсації за Ѕ частину вартості автомобіля. Крім того, матеріали справи не містять відомостей про внесення позивачем на депозитний рахунок відповідних коштів.

Судами не перевірено доводів відповідача, що кошти від реалізації автомобіля були поділені між подружжям, а продаж вказаного майна відбувалась за їх спільною згодою під час знаходження у зареєстрованому шлюбі.

Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій не врахували роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11 (v0011700-07) , зокрема щодо ідеальних часток у спільній сумісній власності подружжя при його поділі, та не звернули уваги на те, що у випадку відсутності згоди одного із подружжя на отримання компенсації за частку у спільному майні, зокрема при неподільності речі, можливим є лише визнання за кожним із подружжя ідеальної частки.

В ході розгляду даної справи судами не дотримано вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення, як судом першої, так і апеляційної інстанції фактичних обставин справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного та поверхневого вирішення спору.

За таких обставин, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 23 вересня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 листопада 2013 року скасувати.

Справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.