Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.,

суддів: Коротуна В.М., Ступак О.В.,

Кафідової О.В., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 січня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 25 вересня 2013 року,

У листопаді 2011 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 29 березня 2009 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_3 було надано кредит у розмірі 91 032 грн на строк до 28 березня 2016 року.

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору станом на 03 листопада 2011 року утворилась заборгованість у розмірі 180 940,34 грн, яка складається з наступного: 70 359,89 грн - заборгованість за кредитом; 52 682,64 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 14 565,12 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 43 332,69 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Враховуючи вказане, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 180 940,34 грн за кредитним договором № SAMDN40000012668777 від 29 березня 2009 року.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 25 вересня 2013 року, в задоволенні позову було відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати постановлені судові рішення, справу передати на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із безпідставності позовних вимог.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Судами встановлено, що 29 березня 2009 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № SAMDN40000012668777 та додаткова угода № 2 до договору № SAMDN40000012668777 від 29 березня 2009 року, згідно з якими банк відкрив ОСОБА_3 картковий рахунок.

Відповідно п. 10 кредитного договору від 29 березня 2009 року дата відкриття рахунку - 29 березня 2009 року.

Згідно з п. 1.1 додаткової угоди № 2 до договору № SAMDN40000012668777 від 29 березня 2009 року, ПАТ КБ "ПриватБанк" надав ОСОБА_3 кредитний ліміт "торговий фіксований" у розмірі 91 032 грн на термін до 28 березня 2016 року, на наступні цілі: 86 500 грн. на придбання автомобіля.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (1618-15) . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, належним чином не перевірив доводів, які мають значення для правильного вирішення справи та не врахував того, що у пункті 3.1. кредитного договору вказано, що боржник ознайомився та згодний із умовами надання кредиту та правилами користування платіжною карткою, які були надані йому у письмовій формі, своїм підписом він підтвердив факт про надання йому повної інформації щодо умов кредитування. При цьому, суди належним чином не перевірили доводів позивача щодо перерахування банком на рахунок ОСОБА_3 коштів у розмірі 91 032 грн.

Враховуючи вищевказане, суди попередніх інстанцій в порушення ст. 214 ЦПК України не визначилися з характером спірних правовідносин, не встановили фактичні обставини справи, не визначилися із правовою нормою, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносини, що виникли між сторонами, чим допустили порушення процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 січня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 25 вересня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.