Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.

Суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Мазур Л.М., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Лазірки", треті особи: відділ Держкомзему у Оржицькому районі Полтавської області, Полтавська регіональна філія Центру державного земельного кадастру про визнання недійсними договорів оренди землі, за касаційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 в особі представників ОСОБА_35, ОСОБА_36 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 17 грудня 2012 року, -

У жовтні 2012 року позивачі звернулися до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства "Лазірки" (далі - ПСП "Лазірки") про визнання недійсними договорів оренди землі.

Позов мотивований тим, що 6 січня 2010 року кожен з позивачів уклав із ПСП "Лазірки" договори оренди належних їм земельних ділянок, що розташовані на території Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області. Разом з тим, договори були укладені з порушенням вимог ст. 15 Закону України "Про оренду землі", якою передбачено істотні умови договору оренди. Так, оспорювані договори не містять інформації про умови передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки; сторони не дійшли згоди щодо таких істотних його умов як: індексація орендної плати, умови передачі земельної ділянки орендарю, існуючі обмеження (обтяження) і щодо використання земельної ділянки. Крім того, деякі пункти оспорюваних договорів містять одночасно два протилежних і взаємовиключних варіанта реалізації сторонами своїх прав та обов'язків: обчислення орендної плати за землю здійснюється з урахуванням (без урахування) індексу інфляції (п. 10 договору), здійснення передачі земельної ділянки без розроблення (з розробленням) проекту її відведення (п. 18); встановлення (невстановлення) на орендовану земельну ділянку обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб (п. 26). Вказані порушення відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є підставою для визнання договорів оренди недійсними.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 7 листопада 2012 року позов задоволено: визнано недійсними договори оренди землі, укладені 6 січня 2010 року між ПСП "Лазірки" і ОСОБА_5, ОСОБА_37, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 17 грудня 2012 року апеляційну скаргу відповідача задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники позивачів, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що при укладенні договорів оренди землі не дотримані вимоги ч.1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі". Сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, оскільки п.п. 10, 18, 26 допускають двозначне трактування. У договорах відсутня умова щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Пункт 30 абз.4 договору не є тотожним з істотною умовою договору як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Скасовуючи рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачами не заперечувався факт отримання орендної плати за землю із застосуванням індексу інфляції та факт передачі їх земельних ділянок без розроблення проектів їх відведення. Підписавши тексти договорів у зазначеній редакції, з часу укладання цих договорів, позивачі не зверталися до відповідача з відповідними заявами щодо уточнення подвійного тлумачення спірних пунктів договорів. Оскаржувані договори містять істотні умови, передбачені Законом України "Про оренду землі" (161-14) , а пункти, на які посилаються позивачі, потребують уточнень у позасудовий спосіб, що унеможливлює визнання договорів оренди недійсними.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", визначити істотність цих умов, а також з`ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13)

Вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції дав належну оцінку підставам позову та встановленим обставинам, з урахуванням зібраних у справі доказів, та правильно виходив з того, що права позивачів, як орендодавців не порушені, а умови договорів, на які останні посилаються підлягають уточненню в позасудовому порядку. При цьому, врахував істотність цих умов. Позивачі отримували орендну плату за землю із застосуванням індексу інфляції. Підписавши тексти договорів у зазначеній редакції, з часу укладання цих договорів, позивачі не зверталися до відповідача з відповідними заявами щодо уточнення їх умов.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову - визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених з відповідачем, оскільки факт порушення прав позивачів укладенням цих договорів не вбачається та останніми не доведений.

При встановлені фактичних обставин справи судом апеляційної інстанції не порушено норми процесуального права, а при ухваленні судового рішення правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34 відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 17 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.