6-46439св13 Про розподіл майна подружжя - 29.01.2014 Прийняття

У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, який уточнила у процесі розгляду справи, і остаточно просила розподілити майно подружжя, що є їх спільною сумісною власністю, а саме:

- виділити їй пилосос LG DVD вартістю 700 грн, бойлер Ariston вартістю 500 грн, мікрохвильову піч Panasonic вартістю 600 грн, котел газовий вартістю 1 000 грн, супутникову антену з підсилювачем Star Trak вартістю 1 100 грн, комплект дитячих меблів вартістю 2 000 грн, набір кухонних меблів вартістю 1 000 грн, стіл письмовий вартістю 1 000 грн, умивальник з тумбочкою вартістю 250 грн, мийку кухонну вартістю 50 грн, 3 змішувачі води вартістю 100 грн, кожен на загальну суму 300 грн, люстру вартістю 300 грн, люстру вартістю 300 грн, дзеркало вартістю 40 грн;

- виділити їй в натурі Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами, застосувавши варіант № 2 поділу житлового будинку як для першого співвласника, запропонований у висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи від 09 січня 2013 року № 10692/10693/12-43, як першому співвласнику;

- зобов'язати відповідача сплатити їй компенсацію за різницю в частках в сумі 40 911 грн 99 коп.;

- розділити земельну ділянку для обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель та споруд відповідно до варіанта № 2, запропонованого у висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи № 10692/10693/12-43 від 09 січня 2013 року (за додатком № 3), як першому співвласнику.

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що у період із 14 вересня 1996 року до 31 січня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2006 року.

Вказала, що у період перебування із відповідачем у зареєстрованому шлюбі їм 19 лютого 2004 року було подаровано в рівних частках кожному житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1

Також зазначила, що після розірвання шлюбу до 2010 року продовжували проживати із відповідачем однією сім'єю, у період їх сумісного проживання ними було придбано рухоме майно та товарно-матеріальні цінності, у зв'язку з чим просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_3 в натурі наступне рухоме майно, що є об'єктом спільної власності подружжя: телевізор LG вартістю 1 000 грн; пилосос LG вартістю 500 грн; програвач LG DVD вартістю 700 грн; бойлер Ariston вартістю 500 грн; мікрохвильову піч PANASONIC вартістю 600 грн; котел газовий вартістю 1000 грн; супутникову антену з підсилювачем Star Track вартістю 1100 грн; комплект дитячих меблів вартістю 1000 грн; набір кухонних меблів вартістю 2000 грн; стіл письмовий вартістю 1000 грн; шафу вартістю 300 грн; душову кабіну вартістю 1000 грн; умивальник з тумбочкою вартістю 250 грн; мийку кухонну вартістю 50 грн; три змішувачі води вартістю 100 грн кожен, на загальну суму 300 грн; люстру вартістю 300 грн; люстру вартістю 300 грн та дзеркало вартістю 40 грн.

Виділено ОСОБА_3 у натурі приміщення житлового будинку АДРЕСА_1 з відступом від ідеальних часток співвласників згідно з варіантом № 2 поділу житлового будинку, запропонованого у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 09 січня 2013 року № 10692/20693/12-43, як першому співвласнику:

- кухню 1-1 площею 8,2 кв. м;

- житлову кімнату 1-2 площею 12,2 кв. м;

- житлову кімнату 1-5 площею 8,1 кв. м;

- санвузол 1-6 площею 3,6 кв. м;

- веранду І;

- вбиральню;

Виділено ОСОБА_4:

- житлову кімнату 1-3 площею 19 кв. м;

- житлову кімнату 1-4 площею 10,9 кв. м;

- гараж під літ. "Г".

Присуджено огороджу хвіртку (h 2) залишити у спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Виділено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 для обслуговування будинку по Ѕ частини площі земельної ділянки 225,5 кв. м, в тому числі ділянки загального користування 13,68 кв. м. Визначено, що лінія розподілу домоволодіння АДРЕСА_1 проходить по межі розподілу по ламаній лінії через точки:

- від точки "1" по межі "1-4" до точки "29" довжиною 11,8 м;

- від точки "29" перпендикулярно до будинку до точки " 28" довжиною 1,76 м;

- від точки "28" по лінії розподілу житлового будинку до точки "21" (знаходиться на стіні будинку на відстані 5,50 м до точки "6");

- від точки "21" по стіні будинку до точки "6" довжиною 5,5 м;

- від точки "6" продовжуючи лінію "21-6" до точки "19" довжиною 2,27 м;

- від точки "19" перпендикулярно межі ділянки "1-4" до точки "19*" довжиною 2,56 м;

- від точки "19*" до точки "16" (знаходиться на фасадній межі земельної ділянки "1-2" на відстані 6,11 м від точки "1" та 10,89 від точки "2" довжиною 4,27 м;

- від точки "16" до точки "1" довжино 6,1 м; - від точки "2" по межі "2-3" до точки "27" (знаходиться на правій межі земельної ділянки "2-3" на відстані 18,61м від точки 2 тa 8,18 м від точки 3) довжиною 18,61 м;

- від точки "27" перпендикулярно від межі "2-3" до точки "26" довжиною 6,13 м;

- від точки "26" перпендикулярно від лінії "26-21" до точки "25" довжиною 1,28 м;

- від точки "25" під кутом 168° до точки "24" довжиною 1,24 м;

- від точки "24" паралельно до стіни гаражу та будинку до точки "23" довжиною 0,96 м;

- від точки "23" перпендикулярно лінії "23-24" до стіни гаражу через точку "20" довжиною 1,0 м;

- від точки "20" ламаною лінією по стіні гаражу до точки "10";

- від точки "10" до точки "18" (знаходиться фасадній межі земельної ділянки на відстані 6,69 м від точки "2" та 10,31 м від точки "1") довжиною 7,06 м;

- від точки "18" по фасадній межі ділянки до точки "2".

Надано ОСОБА_3 частину земельної ділянки площею 11 кв. м, межі якої прокладено по ламаним лініям;

- від точки "16" (знаходиться на фасадній межі земельної ділянки "1-2" на відстані 6,1 м від точки "1" та 10,89 м. від точки "2") перпендикулярно від межі до точки "19*" довжиною 4,27 м;

- від точки "19" паралельно до межі земельної ділянки "1-2" (перпендикулярно від лінії "16-19" точки "19" довжиною 2,56 м;

- від точки "19" до точки "17" вздовж лінії межі ділянки спільного користування довжиною 4,28 м до фасадної межі "1-2".

Залишено у загальному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 земельну ділянку площею 27,37 кв. м, межі розподілу якої прокладено по ламаним лініям:

- від точки "17" (знаходиться на межі земельної ділянки "1-2") до точки "6" (кут будинку) довжиною 6,56 м;

- від точки "6" вздовж стіни будинку до точки "22" довжиною 8,6 м;

- від точки "22" перпендикулярно від стіни будинку до точки "20" (знаходиться на стіні гаражу на відстані 1,17 м від точки "13" та 1,53 м від точки "14") довжиною 2,88 м;

- від точки "20" вздовж стіни ламаною лінією до точки "10" (кут гаражу);

- від точки "10" до точки "18" (знаходиться на фасадній межі земельної ділянки на відстані 6,69 м від точки "2" та 10,31 м від точки "1") довжиною 7,06 м;

- від точки "18" до точки "17" довжиною 1,63 м.

Зобов'язано ОСОБА_4 сплатити на користь ОСОБА_3 різницю в частках вартості житлового будинку, надвірних будівель та споруд в

сумі 40 911, 99 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати,

понесені на проведення судової будівельно-технічної експертизи, в сумі 3 939 грн 60 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 07 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 червня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, мотивуючи свої доводи порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ОСОБА_4 на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку, що спірне будинковолодіння є спільною частковою власністю сторін, а тому підлягає розподілу в натурі відповідно до варіанта № 2, запропонованого у висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи від 09 січня 2013 року № 10692/10693/12-43.

Ухвалюючи рішення про поділ між подружжям рухомого майна, місцевий суд виходив із того, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки придбане у період перебування сторін у шлюбі, а тому підлягає розподілу між подружжям в рівних частках.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що місцевий суд в порушення вимог ст. 152 ЖК Української РСР провів розподіл будинку без дозволу відповідного органу виконавчої влади; крім того апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції провівши розподіл рухомого майна відповідно до акта депутата від 19 травня 2010 року не звернув уваги, що позивачкою не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про придбання вказаного в акті майна сторонами саме в період шлюбу та за вказаною ціною, тобто до лютого 2006 року.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) , перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суд першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, зазначеними положеннями цивільного процесуального законодавства на апеляційний суд покладено обов'язок перевіряти законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановлені судом фактичні обставини і усувати недоліки, допущені судом першої інстанції.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із 14 вересня 1996 року до 31 січня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2006 року (а.с. 28).

У період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі 19 лютого 2004 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було подаровано в рівних частках кожному житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 12, 13).

19 травня 2010 року за участю сусідів, підписи яких скріплено печаткою Комітету самоорганізації населення мікрорайону Завокзалля та підписом голови, було описано майно, яке знаходиться у спірному житловому будинку, про що складено акт опису майна (а.с. 20-22).

Відповідно до висновку повторної судової будівельно-технічної експертизи від 09 січня 2013 року № 10692/10693/12-43, проведеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, поділ житлового будинку, надвірних будівель і споруд з урахуванням ідеальних часток по Ѕ частині технічно неможливий через відсутність приміщень, які б відповідали необхідній площі кожній стороні, а саме: 33,25 кв. м.

Поділ будинку можливий при умові відступу від ідеальних часток співвласників.

Можливі варіанти поділу будинку викладено у дослідницькій частині в таблиці № 3 (варіант № 1) та в таблиці № 4 (варіант № 2).

Розподіл земельної ділянки площею 0,0451 га по АДРЕСА_1 зображено на схемах у додатках № 2 та № 3 (а.с. 165-175).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить по Ѕ частини спірного житлового будинку, оскільки ці частки у вказаному житловому будинку сторони набули на підставі договору дарування, а тому вказаний житловий будинок є спільною частковою власністю сторін.

Положеннями ст. ст. 364, 367 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, яке є у спільній частковій власності, у натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України.

За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Під час вирішення зазначених спорів суди повинні враховувати зазначені норми права та надані у постанові Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 (v0007700-91) "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок" роз'яснення.

Зокрема, виходячи з положень ст. ст. 183, 367 ЦК України та роз'яснень, викладених у п. п. 6, 7 зазначеної постанови Пленуму, виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири.

У тих випадках, коли для поділу необхідно переобладнання або перепланування будинку, він проводиться за наявності на це дозволу виконавчого комітету місцевої ради (ст. 152 ЖК Української РСР).

За правилами ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному порядку за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Вирішуючи такі спори, суд з урахуванням вимог ст. 10 ЦПК України з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи та забезпечення здійснення прав сторін повинен відповідно до заявлених вимог запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати, зокрема, висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі, а в необхідних випадках - висновки органів державного архітектурно - будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекцій тощо, про допустимість пов'язаних із цим поділом переобладнань і перепланувань; дані про дозвіл виконавчого комітету місцевої ради на переобладнання і перепланування жилого будинку; дані про характер робіт і їх вартість, які необхідно здійснити для відокремлення виділеної частки будинку або поділу будинку.

Отримавши висновки судової будівельно-технічної експертизи від 13 липня 2012 року № 7137/11-42 та повторної судової будівельно-технічної експертизи від 09 січня 2013 року № 10692/10693/12-43 (а.с. 106-118, 165-178), призначені за клопотанням сторін щодо можливих варіантів поділу будинку, які вимагають певних перепланувань і переобладнань, та виконання яких потребує узгодження з компетентними органами, суд апеляційної інстанції не обговорив це питання та не роз'яснив сторонам необхідності витребування від компетентних органів відповідних дозволів із метою правильного вирішення судом спору, що є його обов'язком згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого суду на зазначені положення закону уваги не звернув та не сприяв витребуванню та дослідженню доказів, які необхідні для вирішення заявленого спору щодо поділу будинку в натурі з урахуванням висновків судової будівельно-технічної експертизи № 7137/11-42 від 13 липня 2012 року та повторної судової будівельно-технічної експертизи № 10692/10693/12-43 від 09 січня 2013 року про необхідність проведення переобладнань будинку.

Крім того колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне зазначити, що апеляційний суд відхиляючи підстави для задоволення позовних вимог в частині розподілу між сторонами рухомого майна не з'ясував обставини проживання сторін у період з лютого 2006 року по час ухвалення рішення, та не мотивував відхилення факту їх проживання однією сім'єю саме у цей період, поверхово та вибірково підійшов до з'ясування обставин.

Допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права мають суттєве значення для правильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду Київської області від 07 жовтня 2013 року підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.