6-49264св13 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 22.01.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Луганської області від 23 жовтня 2013 року,

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з кредитним договором, посилаючись на те, що 19 жовтня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір № LGXRRX14680171, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 8 500 грн. 79 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

ОСОБА_4 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам "розстрочка" складає між нею та банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати згідно з Умовами.

У порушення зазначених норм та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 21 травня 2013 року має заборгованість у розмірі 42 434 грн. 23 коп., яка складається з суми заборгованості за кредитом - 6 862 грн. 03 коп., суми заборгованості по процентам за користування кредитом - 532 грн. 89 коп., суми заборгованості по комісії за користування кредитом - 1 632 грн. 16 коп., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 30 910 грн. 28 коп., а також штрафів відповідно до умов та правил надання банківських послуг: штраф фіксована частина - 500 грн., штраф процентна частина - 1 996 грн. 87 коп.

ПАТ КБ "ПриватБанк" просив їх позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 серпня 2013 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 23 жовтня 2013 року рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 22 серпня 2013 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 42 434 грн. 23 коп. та 424 грн. 34 коп. судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Статтями 213, 214, 316 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог банку, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_4 умови кредитного договору не виконала, а тому вона має сплатити заборгованість за кредитним договором. Підстав для застосування ст. 551 ЦК України до вимог про стягнення пені немає, так як відповідачка та її представник не просили застосувати положення даної норми права, а для застосування їх за ініціативою суду підстав не вбачається, оскільки відповідач з 2008 року не здійснює платежі за кредитним договором, ніяких доказів про свій матеріальний стан чи про намагання погасити кредит суду не надала.

Проте повністю погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Установлено, що відповідно до укладеного 19 жовтня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 договору № LGXRRX14680171, ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 8 500 грн. 79 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Строк дії договору становить 24 місяці, тобто з 19 жовтня 2007 року до 19 жовтня 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а відповідно до вимог ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Установлено, що згідно з п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), які діяли на час укладення спірного кредитного договору, термін позовної давності за вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за договором встановлено сторонами тривалістю 5 (п'ять) років (а. с. 65 76).

Відповідно до ч. 1 ст. 546, 553, 572 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою та заставою.

Неустойка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, застосування строку позовної давності в один рік щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує суму збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Положеннями ст. 616 ЦК України передбачено право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Судом установлено, що розмір основної заборгованості 6 862 грн. 03 коп., а розмір пені 30 910 грн. 55 коп. Такі обставини є підставою для зменшення розміру неустойки.

Однак, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк", апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України на вказане уваги не звернув, указуючи про те, що умовами надання кредиту фізичним особам передбачено термін позовної давності п'ять років, тобто збільшено термін звернення до суду за захистом порушеного права, поза увагою залишив те, що строк позовної давності відносно нарахування суми пені є спеціальним і збільшенню не підлягає, та не розглянув питання щодо зменшення розміру нарахованої суми пені; суд не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги, та заперечення; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинно бути зазначено встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Луганської області від 23 жовтня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.