6-35784св13 Про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 22.01.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк", приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 24 липня 2013 року,

У вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк" (далі - ПАТ "Ерсте Банк"), приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису від 20 березня 2012 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на численні порушення вимог закону при його вчиненні.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 24 липня

2013 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 2 квітня 2013 року скасовано, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано виконавчий напис від 20 березня 2012 року, вчинений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Хмельницької області ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 223, таким, що не підлягає виконанню.

У касаційній скарзі ПАТ "Ерсте Банк" просить рішення апеляційного суду Хмельницької області від 24 липня 2013 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від

2 квітня 2013 року, яке було помилково скасовано.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам ухвалене у справі рішення апеляційного суду не відповідає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що дії нотаріуса не можуть вважатися законними, оскільки при вчиненні виконавчого напису було порушено вимоги Закону України "Про нотаріат" (3425-12) та постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) , а тому виконавчий напис виконанню не підлягає.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Судом установлено, що 25 жовтня 2007 року між ПАТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого позивач отримала кредит у сумі 67 500 доларів США строком до

24 жовтня 2027 року зі сплатою 11% річних.

Того ж дня, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між сторонами було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_3 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

Пунктом 5.2 договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ "Ерсте Банк", передбачено, що іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, зокрема у разі, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за Кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Кредитним договором строк суми кредиту, або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Із вересня 2010 року ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання не виконує, погашення кредиту не здійснює, унаслідок чого утворилася кредитна заборгованість, що не заперечує сама ОСОБА_3

Пунктом 5.1 вказаного договору іпотеки визначено, що у разі порушення основного зобов'язання, умов Кредитного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Лист-вимогу банку про порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання за кредитним договором від 25 жовтня 2007 року

ОСОБА_3 отримала 16 листопада 2011 року (а.с. 183).

20 березня 2012 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до положень ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Здійснення виконавчого напису нотаріусом регулюється ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (1172-99-п) , Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (z0283-04) (далі - Інструкція).

Згідно зі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 п. 283 Інструкції (z0283-04) , вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень.

Відповідно до ч. 1 п. 284 Інструкції (z0283-04) нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України ( ч. 2 п. 284 Інструкції (z0283-04) ).

Відповідно до п. 1 Переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (1172-99-п) , за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Виконавчий напис на іпотечному договорі передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойок, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї

суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання,

вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості за прострочення виконання зобов'язання.

Із матеріалів справи вбачається, що звернувшись у передбачений ч. 2

ст. 283 Інструкції (z0283-04) строк до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, ПАТ "Ерсте Банк" надало всі необхідні документі на підтвердження безспірності кредитної заборгованості, в тому числі і первинні документи, які підтверджують факт надання кредиту.

Доказів того, що банком неправильно розраховано кредитну заборгованість, позивачем суду не надано, не містять таких доказів і матеріали справи.

Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про те, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом у відповідності до вимог закону, із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором станом на час вчинення такого напису; позивачем не доведені обставини, на які вона посилається як на підтвердження позовних вимог, а відтак - відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права.

Суд апеляційної інстанції вищевказаних обставин та норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не врахував і помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Наведене свідчить про те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ