Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Червинської М.Є.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", третя особа - публічне акціонерне товариство "Кредобанк", про визнання недійсним договору добровільного страхування наземних транспортних засобів за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 17 жовтня 2013 року,

У жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 26 квітня 2012 року при отриманні кредиту у ПАТ "Кредобанк" для купівлі автомобіля та вимогою кредитної установи оформити заставу на автомобіль, їй було запропоновано укласти договір добровільного страхування автомобіля, який є предметом застави. Вона отримала бланк договору для ознайомлення, проте не підписала указаний договір та не мала такого наміру. Однак, без її відома її чоловік підписав указаний договір та сплатив зазначені в договорі платежі. Указуючи на те, що вказаний оспорюваний договір не відповідає вимогам закону, а саме у неї було відсутнє волевиявлення на укладання цього договору і вона його не підписувала, позивач просила визнати недійсним договір добровільного

страхування наземних транспортних засобів від 24 квітня 2012 року, згідно змісту якого він укладений між нею та відповідачем.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2013 року позов ОСОБА_3 - задоволено. Визнано недійсним договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, укладений 24 квітня 2012 року між ТзДВ "Експрес Страхування" та ОСОБА_3 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 17 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що договір добровільного страхування наземних транспортних засобів позивачем не підписувався, у зв'язку із чим наявні підстави для визнання вказаного договору недійсним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судом установлено, що 26 квітня 2012 року між ТОВ "Експрес Страхування" та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах даного договору транспортним засобом марки "KIA SOUL", державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3

Згідно висновку експерта від 18 червня 2013 року науково-дослідного експетрно-криміналістичного центру при ГУ МВС в Запорізькій області, підписи від імені ОСОБА_3 в частині "Б", яка є часткою договору страхування наземних транспортних засобів, які є предметом застави від 24 квітня 2012 року виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. Підпис в

заяві на страхування транспортного засобу від 24 квітня 2012 року виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою із наслідуванням будь-якого підпису ОСОБА_3

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Установивши, що спірний договір, який за формою і змістом відповідає вимогам закону, але експертизою підтверджено, що одна із сторін його не підписувала, суд має виходити з того, що такий договір є вчиненим. У цьому випадку п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) про не вчинення договору, чи не укладення не застосовується. Зазначене вище є підставою для визнання договору недійсним за ст. ст. 203, 215 ЦК України як підписання договору особою, яка не має на це повноважень та волевиявлення власника, якщо власник у подальшому не схвали такого правочину.

Таким чином, встановивши, що оспорюваний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів від 24 квітня 2012 року, заява на страхування транспортного засобу підписані не ОСОБА_3, що підтверджується висновком експерта, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання договору недійсним з підстав ч. 3 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Таким чином рішення суду першої інстанції про задоволення позову є законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 339 ЦПК України встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 17 жовтня 2013 року скасувати та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.