Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П., суддів: Амеліна В.І., Карпенко С.О., Дербенцевої Т.П., Савченко В.О., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - служба у справах дітей Городищенської районної державної адміністрації про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, треті особи: Управління Державної міграції служби України в Черкаській області, служба у справах дітей Городищенської районної державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 20 травня 2013 року та на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 04 липня 2013 року,

У березні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом, у якому просила вселити її та її неповнолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у житловий будинок АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_7 не чинити їй перешкоди у користуванні житлом.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на ті обставини, що відповідач є власником цього будинку, під час перебування їх у шлюбі вона з дитиною, як члени сім'ї власника, постійно проживали у ньому та набули право користування будинком відповідно до закону, однак після розірвання шлюбу відповідач чинить їм перешкоди, тому вони не можуть проживати у будинку, просила задовольнити позов.

У квітні 2013 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати ОСОБА_6 такою, що втратила право користування житловим будинком та зобов'язати її знятись з реєстрації, мотивуючи свої вимоги тим, що після розірвання шлюбу відповідачка перестала бути членом його сім'ї і добровільно змінила місце свого проживання та переїхала до батьків, просив задовольнити позов.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 20 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 04 липня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено.

Визнано ОСОБА_6 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 та знято її з реєстрації.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачка разом із сином вибула зі спірного будинку на постійне місце проживання до своїх батьків, тому втратила право користування ним на підставі ст. ст. 107, 167 Житлового кодексу України, що є підставою для задоволення зустрічного позову та відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні цим будинком.

Проте погодитись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не можна з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам ухвалені у справі судові рішення не відповідають з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_7 є власником будинку АДРЕСА_1, у якому він проживав разом із дружиною ОСОБА_6 та сином ОСОБА_8, які в ньому зареєстровані та проживали як члени сім'ї власника.

14 червня 2012 року шлюб між сторонами розірвано та ОСОБА_6 з дитиною з цього часу у будинку не проживає.

Відповідно до ст. 405 ЦК України, ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Припинення сімейних відносин із власником квартири не позбавляє колишніх членів його сім'ї права користування займаним приміщенням.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не виконав вимог процесуального права щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, не уточнив позовних вимог і підстав заявленого позову, не врахував, що будинок належить відповідачу на праві власності і не перевірив доводів позивачки про її право користування житлом, як колишнього члена сім'ї власника, не визначився із характером спірних відносин та нормами матеріального права, що їх регулюють, а застосувавши ст. 107 ЖК України, яка регулює правовідносини між наймачами жилих приміщень та членами їх сім`ї з приводу користування жилою площею у приміщеннях державного та громадського житлового фонду, ухвалив передчасне рішення про відмову у задоволенні основного і задоволення зустрічного позову.

Апеляційний суд цих недоліків не усунув, залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Невиконання судами норм процесуального права унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування ухвалених судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, як передбачено ст. 338 ЦПК України.

За таких обставин касаційну скаргу потрібно задовольнити, рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 20 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 04 липня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити, рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 20 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 04 липня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.