Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П., суддів: Амеліна В.І., Карпенко С.О., Дербенцевої Т.П., Савченко В.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання рішення виконкому незаконним, визнання права на жиле приміщення та зобов'язання здійснити реєстрацію постійного проживання, за касаційною скаргою Виконавчого комітету Житомирської міської ради на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2013 року та на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 18 липня 2013 року,

У вересні 2012 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23 липня 2008 року № 537 "Про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян" в частині віднесення квартири АДРЕСА_1 до маневрового переселенського фонду для тимчасового проживання громадян, визнати за нею право на це жиле приміщення та зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області здійснити реєстрацію постійного проживання в цій квартирі.

В обґрунтування своїх вимог посилалась на ті обставини, що у 1998 році вона зі своїм неповнолітнім сином ОСОБА_7 вселилась у спірну квартиру на підставі розпорядження Виконавчого комітету Житомирської міської ради, однак їй не був виданий ордер на вселення та не укладений договір найму, вона більш як 14 років проживає у квартирі, вважає, що фактично уклала договір найму жилого приміщення і має право на це житло.

Однак оскаржуваним рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради квартиру безпідставно включено до маневрового фонду для тимчасового проживання громадян, тоді як вона у ній проживає, просила задовольнити позов.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 18 липня 2013 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23 липня 2008 року № 537 "Про формування фонду житла для тимчасового проживання громадян" в частині віднесення квартири АДРЕСА_1 до маневрового переселенського фонду для тимчасового проживання громадян.

Визнано за позивачкою право на цю квартиру, в задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі Виконавчий комітет Житомирської міської ради просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачка з 1998 року користується спірною квартирою, сплачує комунальні платежі, тобто фактично між нею та власником житла укладений договір найму і вона має право на постійне проживання та користування квартирою.

Крім того, на момент вселення позивачки у спірну квартиру житловим законодавством не був передбачений маневровий переселенський фонд, а оскаржуване рішення про віднесення цієї квартири до такого фонду суперечить чинному законодавству, оскільки квартира на час прийняття цього рішення не була вільною.

Однак погодитись із такими рішеннями судів не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим з виконанням усіх вимог цивільного судочинства, згідно із законом, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що згідно з розпорядженням Виконавчого комітету Житомирської міської ради у 1998 році ОСОБА_6 отримала дозвіл на заселення в однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та з цього часу користується квартирою, сплачує квартплату та комунальні послуги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не виконав вимог процесуального права щодо всебічного та повного з'ясування обставин справи, не уточнив позовних вимог, не перевірив доводів позивачки про її вселення у спірну квартиру, не врахував, що листом Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 21 березня 2007 року повідомлено, що ОСОБА_6 надано дозвіл на тимчасове проживання у цій квартирі терміном на один рік, як виняток, до вирішення питання в судовому порядку, з обов'язковою оплатою за комунальні послуги, та не дав йому належної оцінки.

Не перевірив, чи виникло у позивачки право на користування спірною квартирою і якщо так, то на підставі чого, а відтак, не з'ясував, чи порушуються її права оскаржуваним рішенням відповідача, а встановивши, що вона проживає у квартирі з 1998 року, не перевірив, якими доказами це підтверджується, оскільки розпорядження про надання їй квартири, на яке вона посилається, в матеріалах справи відсутнє.

Крім того, пославшись на те, що між сторонами фактично був укладений договір найму житла, не врахував, що відповідно до ст. 61 Житлового кодексу УРСР він укладається у письмовій формі, не з'ясував, чи був укладений між сторонами такий договір і не перевірив та не мотивував, якими доказами це підтверджується, ухвалив передчасне рішення про задоволення позову з порушенням норм процесуального права.

Апеляційний суд цих недоліків не усунув, залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Невиконання судами норм процесуального права унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, як передбачено ст. 338 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Житомирської міської ради задовольнити частково, рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 18 липня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.