Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука А.О., Матвєєвої О.А., Мазур Л.М., Писаної Т.О., розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2013 року в справі за позовом приватного підприємства "Жилтранс" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з експлуатаційних витрат на обслуговування та ремонт будинку,

У листопаді 2009 року ПП "Жилтранс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з експлуатаційних витрат на обслуговування та ремонт будинку.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 10 січня 2012 року позов ПП "Жилтранс" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПП "Жилтранс" 3126,16 грн у рахунок заборгованості по експлуатаційним витратам на обслуговування та ремонт будинку, що виникла за період з 01 травня 2007 року по 12 січня 2009 року та з 01 липня 2009 року по 01 жовтня 2010 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 26 липня 2013 року змінено рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості стягнутої з ОСОБА_6, зменшено її розмір до 2829,90 грн. У решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 жовтня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_6 на вказані судові рішення.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_6 про перегляд вказаної ухвали суду касаційної інстанції на підставі неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження своїх доводів заявник посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2011 року та від 24 квітня 2013 року.

Статтею 355 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах або встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Згідно з п. 7 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 30 вересня 2011 року (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353 - 360 Цивільного процесуального кодексу України" постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі й застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті, тому відповідні ухвали не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК (1618-15) , і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК.

Зі змісту доданої до заяви ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року вбачається, що судом касаційної інстанції скасовано рішення апеляційного суду із передачею справи на новий розгляд, тобто остаточного вирішення спору судом касаційної інстанції не відбулося, тому на вказану ухвалу не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

У п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 30 вересня 2011 року (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353 - 360 ЦПК України" роз'яснено, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Надана для порівняння ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2011 року не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, оскільки правові висновки зазначені у цьому судовому рішенні та в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, ґрунтуються на різних фактичних обставинах, встановлених судами.

Оскільки наведені заявником доводи не містять ознак, які згідно з вимогами ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду судових рішень, то у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску справи за позовом приватного підприємства "Жилтранс" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з експлуатаційних витрат на обслуговування та ремонт будинку до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.