6-32496св13 Про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям приміщення - 15.01.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до міського комунального підприємства "Основаніє", третя особа - Запорізьке обласне відділення Всеукраїнської організації "Спілка інвалідів-учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям приміщення, за касаційною скаргою міського комунального підприємства "Основаніє" на рішення апеляційного суду Запорізької області від 25 червня 2013 року,

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства "ВРЕЖО № 1", третя особа - Запорізьке обласне відділення Всеукраїнської організації "Спілка інвалідів-учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям приміщення, посилаючись на те, що вона є власником нежилого приміщення № 144, літ. А-13, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

27 липня 2009 року зазначене нежиле приміщення було залито водою. 27 липня 2009 року, 03 серпня 2009 року, 13 серпня 2009 року комісіями у складі її представників, представників відповідача та оцінювача проведено обстеження належного їй приміщення, складені акти, якими встановлені факти залиття та пошкодження.

Також приміщення було залито водою: 13 листопада 2009 року, 13 грудня 2009 року, в ніч з 01 січня 2010 року на 02 січня 2010 року, в ніч з 29 січня 2010 року на 30 січня 2010 року, 19 вересня 2010 року, 09 січня 2011 року, 31 серпня 2011 року, про що свідчать відповідні заяви до відповідача та акти.

Згідно із звітами про незалежну оцінку розміру майнової шкоди, складеними станом на 17 серпня 2009 року, 15 лютого 2010 року, 25 січня 2011 року, 31 серпня 2011 року, розміри майнової шкоди складали: 81 589 грн, 6 002 грн 40 коп., 22 016 грн 06 коп. та 50 506 грн 80 коп. відповідно.

За проведення незалежної оцінки розміру майнової шкоди ОСОБА_3 сплачено 500 грн, 450 грн, 600 грн та 500 грн відповідно.

Крім того, 08 липня 2009 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 укладено договір оренди нежилого приміщення, згідно з п. 3.1 якого орендна плата складає 23 тис. грн за місяць. Таким чином, у зв'язку із залиттям водою та пошкодженням приміщення вона не одержала дохід у виді орендної плати.

Остаточно уточнивши позовні вимоги, позивач просила стягнути з відповідача на її користь: 160 114 грн 26 коп. майнової шкоди; 2 050 грн вартості проведення оцінки; 644 тис. грн упущеної вигоди; судовий збір у сумі 1 700 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2010 замінено третю особу - Запорізьке міське громадське об'єднання "Чорнобильці Запоріжжя" на Запорізьке обласне відділення Всеукраїнської організації "Спілка інвалідів-учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС".

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12 квітня 2013 року до участі в справі допущено правонаступника комунального підприємства "ВРЕЖО № 1" - міське комунальне підприємство "Основаніє" (далі - МКП "Основаніє").

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 25 червня 2013 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто із МКП "Основаніє" на користь ОСОБА_3 майнову шкоду, завдану залиттям приміщення, в розмірі 160 114 грн 26 коп., витрати за проведення оцінки в розмірі 2 050 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат. У решті позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі МКП "Основаніє" просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок залиття приміщення, та упущеної вигоди, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів вини відповідача в залитті приміщення.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та стягуючи із МКП "Основаніє" на користь ОСОБА_3 майнову шкоду, завдану залиттям приміщення, в розмірі 160 114 грн 26 коп., посилався на те, що факти залиття приміщення мали місце, за цими фактами складено належним чином оформлені звіти, вказані причини залиття, складені відповідні розрахунки; встановлено особу, відповідальну за догляд за належним станом елементів трубопроводів гарячої та холодної води - МКП "Основаніє".

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна з огляду на наступне.

Установлено, що ОСОБА_3 є власником нежилого приміщення № 144, літ. А-13, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1

27 липня 2009 року зазначене нежиле приміщення було залито водою. 27 липня 2009 року, 03 серпня 2009 року, 13 серпня 2009 року комісіями у складі представників позивача, відповідача та оцінювача проведено обстеження приміщення, складені акти, якими встановлені факти залиття та пошкодження.

Також приміщення заливалося водою: 13 листопада 2009 року, 13 грудня 2009 року, в ніч з 01 січня 2010 року на 02 січня 2010 року, в ніч з 29 січня 2010 року на 30 січня 2010 року, 19 вересня 2010 року, 09 січня 2011 року, 31 серпня 2011 року, про що свідчать відповідні заяви до відповідача та акти.

Згідно із звітами про незалежну оцінку розміру майнової шкоди, складеними станом на 17 серпня 2009 року, 15 лютого 2010 року, 25 січня 2011 року, 31 серпня 2011 року, розміри майнової шкоди складають: 81 589 грн, 6 002 грн 40 коп., 22 016 грн 06 коп. та 50 506 грн 80 коп. відповідно.

За проведення незалежної оцінки розміру майнової шкоди позивачем сплачено 500 грн, 450 грн, 600 грн та 500 грн відповідно.

08 липня 2009 року між ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 укладено договір оренди нежилого приміщення, згідно з п. 3.1 якого орендна плата складає 23 тис. грн за місяць.

01 квітня 2008 року між КП "ВРЕЖО № 1", правонаступником якого є МКП "Основаніє", та ОСОБА_3 укладено договір № 868 про спільне обслуговування та використання будівлі та прибудинкової території.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

За змістом п. 2.3.6 Правил утримання будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17 травня 2005 року (z0927-05) (далі - Правила) у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт.

З матеріалів справи вбачається, що балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 є КП "ВРЕЖО № 1", правонаступником якого є МКП "Основаніє".

Факти залиття нежитлового приміщення № 144 (літ. А-13), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, 27 липня 2009 року, 13 листопада 2009 року, 13 грудня 2009 року, в ніч з 01 січня 2010 року на 02 січня 2010 року, в ніч з 29 січня 2010 року на 30 січня 2010 року, 19 вересня 2010 року, 09 січня 2011 року, 31 серпня 2011 року мали місце та підтверджуються відповідними актами.

З матеріалів справи вбачається та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні апеляційного суду, що технологічна ніша з трубопроводами гарячої та холодної води, трубопровід пожежогасіння, які знаходяться на технічному поверсі, розташованому над нежилим приміщенням позивача, пошкодження елементів яких стало причиною залиття, відносяться до точок, відповідальність за несправність яких несе виконавець, тобто МКП "Основаніє".

Посилання відповідача на те, що залиття приміщення 27 липня 2009 року відбулося у зв'язку з непридатністю гнучкого шлангу під умивальником в приміщенні, яке знаходиться поверхом вище приміщення ОСОБА_3 та належить Запорізькому обласному відділенню Всеукраїнської громадської організації "Спілка інвалідів-учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС", спростовуються договором оренди нежилого приміщення, укладеним між КП "ВРЕЖО № 1" та Спілкою 01 березня 2006 року, дія якого припинилась 29 лютого 2008 року.

Таким чином, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви про те, що майну позивача внаслідок залиття приміщення заподіяно шкоду з вини МКП "Основаніє", яке неналежним чином виконувало обов'язки щодо своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів, щодо забезпечення належної експлуатації та утримання майна, що перебуває на його балансі та не надано достатніх доказів, що шкоди завдано не з його вини.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду в частині визнання МКП "Основаніє" особою, винною у залитті приміщення позивача, однак з розміром майнової шкоди (160 114 грн 26 коп.) не погоджується з таких підстав.

Виходячи з вимог ст. 316 ЦПК України щодо змісту рішення апеляційного суду повинно мати: мотивувальну частину із зазначенням мотивів зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлених судом першої інстанції обставин, а також обставин, встановлених апеляційним судом, і визначених відповідно до них правовідносин; назви, статті закону, на підставі якого вирішено справу; резолютивну частину із зазначенням висновку апеляційного суду про зміну чи скасування рішення, задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку апеляційного суду по суті позовних вимог.

Таким чином, у судовому рішенні апеляційний суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, оскільки інакше буде порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів.

Наведеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Так, ухвалюючи рішення, апеляційний суд визначив майнову шкоду в розмірі 160 114 грн 26 коп., взявши до уваги звіти про незалежну оцінку розміру матеріальної шкоди, що були складені на підставі актів про залиття.

Як вбачається з матеріалів справи розмір матеріальної шкоди за звітом станом на 17 серпня 2009 року визначено в сумі 81 589 грн та зазначено про пошкодження конструктивних елементів приміщень цокольної частини приміщення; станом на 15 лютого 2010 року - в сумі 6 002 грн 40 коп. та зазначено про залиття кімнати № 8, зали № 1 (частково) та про дефекти; станом на 25 січня 2011 року - в сумі 22 016 грн 06 коп. та зазначено про залиття приміщення № 9 (1 поверх), сходів до цокольного поверху та про дефекти; станом на 31 серпня 2011 року - в сумі 50 506 грн 80 коп. та зазначено про залиття першого та цокольного поверхів.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, перелічені в наведених звітах обсяги робіт, що необхідні для відновлення приміщення, дублюються, а останній звіт фактично охоплює пошкодження, спричинені попередніми залиттями.

На наведене апеляційний суд уваги не звернув, доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив, дійсний розмір шкоди не встановив та дійшов висновків про обґрунтованість позовних вимог передчасно.

Оскільки допущені апеляційним судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу міського комунального підприємства "Основаніє" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 25 червня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду Запорізької області.