Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Дербенцевої Т.П., Умнової О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, третя особа - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "А-1", про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21 на рішення апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2013 року,

У червні 2012 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, у якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просили визнати недостовірними такими що не відповідають дійсності, порушують права, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_6 відомості такого змісту:

- "ОСОБА_6 узурпував владу голови правління, перевищуючи свої посадові повноваження не надає мешканцям житлового будинку вільно пересуватися по проїзду до житлового будинку";

- "ОСОБА_6 встанови шлагбаум без нашої згоди і за проїзд до будинку вимагає кошти. Крім того, всю прилеглу територію заполонили автівки не мешканців житлового будинку, а сторонні особи, яким ОСОБА_6 здає земельну ділянку та охороняє автівки сторонніх осіб за окрему плату використовуючи послуги охоронців КП "Муніціпальна охорона", а з нас вимагає кошти на оплату послуг охоронців КП "Мешканців охорона";

- "ОСОБА_6 і його дружина неодноразово здійснювали напади на мешканців нашого житлового будинку, наносили тілесні пошкодження, виривали з вух жінок нашого будинку сережки, виривали мочки вух, проколювали шини нашим автівкам, поливали зеленкою капоти, постійно погрожуючи нам розправою";

- "ОСОБА_6 уже на протязі довгого часу здає прилеглу територію нашого житлового будинку під стоянки, отримує за це кошти не на рахунок ОСББ "А-1", а у власну кишеню і використовує їх у власних цілях, оскільки дані кошти не направляються на ремонт будинку";

- "ОСОБА_6, який працює лише на свою кишеню при цьому нас принижує і намагається обдурити".

Зобов'язати відповідачів спростувати вищезазначені відомості, поширені в заяві-скарзі на ім'я Президента України від 27 березня 2012 року колективним зверненням відповідачів зі спростуванням вищезазначених відомостей до Президента України, а також принести позивачу ОСОБА_6 публічне вибачення у письмовій формі.

Визнати недостовірними, такими що не відповідають дійсності, порушують права, ганьблять честь, гідність ОСОБА_7 відомості такого змісту: "ОСОБА_6 та його дружина неодноразово здійснювали напади на мешканців нашого житлового будинку, наносили тілесні пошкодження, виривали з вух жінок нашого будинку сережки, виривали мочки вух, проколювали шини нашим автівкам, поливали зеленкою капоти, постійно погрожуючи нам розправою" та спростувати ці відомості колективним зверненням відповідачів зі спростуванням вищезазначених відомостей до Президента України, а також принести позивачу ОСОБА_7 публічне вибачення у письмовій формі.

ОСОБА_6 просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 у відшкодуванні моральної шкоди за приниження честі, гідності та ділової репутації з кожного відповідача - 32 тис. грн.

Позивач ОСОБА_7 просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 у відшкодуванні моральної шкоди за приниження честі, гідності та ділової репутації 16 тис. грн. Судові витрати стягнути з відповідачів.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2013 року рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 лютого 2013 року скасовано і ухвалено у справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Інформацію зазначену в заяві від 27 березня 2012 року, направленої на ім'я Президента України, а саме що :

"голова правління ОСББ "А-1" ОСОБА_6 узурпував владу голови правління, перевищуючи свої посадові повноваження не надає нам мешканцям житлового будинку вільно пересуватися по проїзду до нашого житлового будинку";

а також, що "ОСОБА_6 встановив шлагбаум без нашої згоди і за проїзд до будинку вимагає кошти. Крім того, всю прилеглу територію заполонили автівки не мешканців житлового будинку, а сторонні особи, яким ОСОБА_6 здає земельну ділянку та охороняє автівки сторонніх осіб за окрему плату використовуючи послуги охоронців КП "Муніципальна охорона", а з нас вимагає кошти на оплату послуг охоронців КП "Муніципальна охорона";

а також, що " ОСОБА_6 і його дружина неодноразово здійснювали напади на мешканців нашого житлового будинку, наносили тілесні пошкодження, виривали з вух жінок нашого будинку сережки, виривали мочки вух, проколювали шини нашим автівкам, поливали зеленкою капоти, постійно погрожують нам розправою" - визнано недостовірною.

В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21 просять скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 звернулися до Президента України Януковича В.Ф. із заявою - скаргою відносно голови правління ОСББ "А-1" ОСОБА_6 та його дружини ОСОБА_7 (а. с. 9-10).

Свідок ОСОБА_25 пояснила суду, що є заступником голови ОСББ "А-1" та була присутня при перевірці заяви - скарги на ім'я Президента України від 27 березня 2012 року, яка полягала у тому, що члени комісії ходили по квартирам та показувала мешканцям квартир зазначену скаргу.

На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява відповідачів на ім'я Президента України від 27 березня 2012 року є реалізацією конституційного права відповідачів, передбаченого ст. 40 Конституції України, тому позов не підлягає задоволенню ані в частині спростування інформації, ані в частині стягнення моральної шкоди.

Ухвалюючи у справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо визнання недостовірною інформації яка міститься у відповідній заяві, апеляційний суд керувався тим, що в даному випадку не мав місце факт реалізації своїх конституційних прав відповідачами, а лише намагання виставити позивачів в негативному світлі перед Президентом України, який не наділений повноваженнями щодо розслідування злочинів.

Зазначені відповідачами фактичні данні свідчать про скоєння позивачами злочинів, а Президент України не є тим компетентним органом до якого громадяни можуть звертатись реалізуючи своє конституційне право з повідомленням про злочин.

Висновки суду першої інстанції, що звернення відповідачів є реалізацією конституційного права не відповідає обставинам справи, встановленим судом, оскільки заява відповідачів містить повідомлення про фактичні данні, достовірність яких відповідачі перед судом не довели.

З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до положень ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55).

Питання практичної реалізації громадянами цих прав регулюються, зокрема, Законом України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , який забезпечує їм можливість брати участь в управлінні державними і громадськими справами, впливати на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, відстоювати свої права і законні інтереси та поновлювати їх у разі порушення шляхом викладення в письмовій або усній формі пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) і скарг.

Згідно з частиною п'ятою статті 55 Конституції України "кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань".

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Статтею 102 Конституції України закріплено, що Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України (254к/96-ВР) , прав і свобод людини і громадянина.

В даному випадку відповідачі у справі скористалися своїми Конституційними правами на колективне звернення до органу державної влади у вигляді глави держави Президента України з метою захисту порушених на їх думку прав та інтересів, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні, чому надано належної правової оцінки судом першої інстанції.

Апеляційний суд допустив невірне трактування положень ст. 277 ЦК України та ст. 40 Конституції України щодо права громадян на звернення до органів державної влади з метою реалізації особистих конституційних прав, наслідком чого стало ухвалення апеляційним судом судового рішення яке законним і обґрунтованим визнати не можна.

Разом із тим, із рішення суду першої інстанції необхідно виключити посилання на те, що вказана інформація не порочить честь і гідність позивачів, так як така інформація судом першої інстанції не перевірялася, а у позові було відмовлено із тих підстав, що відповідачі реалізували своє конституційне право на звернення до органів державної влади. Тобто відсутня одна із обов'язкових складових для спростування недостовірної інформації.

На підставі наведеного оскаржуване рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, як того вимагає ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_13, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21 - задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2013 року скасувати.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 лютого 2013 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.