Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Колодійчука В.М. Умнової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м.Севастополя в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - комунальний заклад "Поповицький психоневрологічний інтернат" Львівської області, про визнання недійсними довіреності, договору купівлі - продажу та договору дарування квартири, приведення сторін у первісний стан за касаційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 21 грудня 2012 року та рішення апеляційного суду м. Севастополя від 21 жовтня 2013 року,

У лютому 2006 року заступник прокурора м. Севастополя, діючи в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - комунальний заклад "Поповицький психоневрологічний інтернат" Львівської області, про визнання недійсними довіреності, договору купівлі - продажу та договору дарування квартири, приведення сторін у первісний стан.

В обґрунтування позову вказував, що довіреність, видана ОСОБА_4 на ОСОБА_5 посвідчена приватним нотаріусом Севастопольськогого міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровану в реєстрі за № 417, суперечить діючому законодавству України, оскільки при здійсненні нотаріальних дій нотаріус зобов'язана перевірити дієздатність особи.

Зазначав, що ОСОБА_5 використала безпорадний стан ОСОБА_4 і розпорядилась належною їй спірною квартирою шляхом продажу 29 березня 2003 року її своїй матері ОСОБА_8, яка в свою чергу 10 липня 2003 року подарувала вказану квартиру внучці ОСОБА_6 Гроші за угодою ОСОБА_4 не отримала.

Посилаючись на вказане та керуючись ст. 225 ЦК України позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Заочним рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 21 грудня 2012 року позов задоволено.

Визнано недійсною довіреність від 12 березня 2003 року, яка видана ОСОБА_4 на ОСОБА_5, посвідчену приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстровану в реєстрі за № 417.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 29 березня 2003 року, укладеного між ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 569.

Визнано недійсним договір дарування вказаної квартири від 10 липня 2003 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_6, посвідчений державним нотаріусом Третьої Севастопольської державної нотаріальної контори Сусліним О.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1-1688.

Приведено сторони у первісний стан, зобов'язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_4, яка знаходиться під опікою КЗ "Поповицького психоневрологічного інтернату", квартиру АДРЕСА_1. Вирішено питання судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 21 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору дарування квартири, приведення сторін у первісний стан, розподілу судових витрат скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір у розмірі 114,70 грн. У решті заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення в частині визнання недійсною довіреності від 12 березня 2003 року та договору купівлі-продажу від 29 березня 2003 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Залишаючи заочне рішення суду першої інстанції в частині визнання не дійсними довіреності та договору купівлі-продажу суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_4 в момент видачі довіреності на уповноваження ОСОБА_5 розпоряджатися всім її майном, укладати угоди, підтримувати її інтереси в суді та інших установах, а також на право підпису, не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, у зв'язку з чим довіреність та послідуючий договір купівлі-продажу підлягають визнанню недійсними.

Скасовуючи судове рішення місцевого суду в частині позовних вимог про визнання недійсним договору дарування квартири, приведення сторін у первісний стан, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_4 не є стороною в договорі дарування спірної квартири, то заявлені позовні вимоги про визнання недійсним договору дарування з задоволенню не підлягають, а у цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача.

Висновки судів відповідають вимогам закону та матеріалам справи.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновки суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення апеляційного суду м. Севастополя від 21 жовтня 2013 року та заочне рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 21 грудня 2012 року, в не скасованій частині залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.