Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Мазур Л.М., Нагорняка В.А.,

Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Львівської області від 15 липня 2013 року,

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

Позивачка посилалась на те, що під час шлюбу з відповідачем ними було придбано автомобіль "Шевроле-Авео", 2008 року випуску, який знаходився в користуванні ОСОБА_4 Після розірвання шлюбу в добровільному порядку ними не досягнуто згоди щодо поділу спільного майна подружжя. Після неодноразового уточнення позовних вимог позивачка остаточно просила залишити відповідачу спірний автомобіль та виділити їй грошову компенсацію ринкової вартості 1/2 частини вищезазначеного автомобіля.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Поділено спільне майно подружжя: виділено ОСОБА_4 автомобіль "Шевроле-Авео", 2008 року випуску. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 34 958 грн грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля "Шевроле-Авео", 2008 року випуску. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 15 липня 2013 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого 2013 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 02 травня 2007 року, який розірвали 08 грудня 2011 року згідно з рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

Під час шлюбу сторонами було придбано автомобіль "Шевроле-Авео", 2008 року випуску, згідно з рахунком-фактурою № 218188-800860/1 від 10 грудня 2008 року за ціною 65 683 грн.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 просила провести поділ спільної сумісної власності подружжя, стягнувши з відповідача грошову компенсацію її частки у майні - половину вартості автомобіля "Шевроле-Авео".

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, а тому дійшов висновку про поділ спільного майна подружжя.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_4 згідно з біржовою угодою купівлі-продажу транспортного засобу від 05 лютого 2009 року відчужив спірний автомобіль ОСОБА_5, отже, виділивши цей автомобіль відповідачу, суд вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_5, не притягнувши його до участі у справі.

Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Установлено, що ОСОБА_4 згідно з біржовою угодою купівлі-продажу транспортного засобу від 05 лютого 2009 року відчужив спірний автомобіль ОСОБА_5

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (ч. 1 ст. 65 СК України).

Вирішуючи спір, апеляційний суд не врахував те, що у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (пункт 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) ), а тому дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про поділ майна подружжя та стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частини спірного автомобіля.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про поділ спільного майна подружжя та стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 34 958 грн грошової компенсації вартості 1/2 частини спірного автомобіля.

Разом із тим, виділяючи ОСОБА_4 автомобіль "Шевроле-Авео", суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_4 згідно з біржовою угодою купівлі-продажу транспортного засобу від 05 лютого 2009 року відчужив спірний автомобіль ОСОБА_5

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ майна подружжя та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля "Шевроле-Авео", 2008 року випуску, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції в цій частині. В решті рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 15 липня 2013 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поділ майна подружжя та стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля "Шевроле-Авео", 2008 року випуску, скасувати та залишити в силі в цій частині рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 08 лютого 2013 року. В решті рішення апеляційного суду Львівської області від 15 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.