Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Макарчука М.А.,

суддів: Мазур Л.М., Матвєєвої О.А., Нагорняка В.А., Писаної Т.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Департаменту міського господарства Одеської міської ради до ОСОБА_3, треті особи: КП "Домоуправління № 18" та Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради, про виселення,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах та за довіреністю Департаменту міського господарства Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2013 року,

У червні 2009 року Управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради (згідно рішення Одеської міської ради № 273 від 31 січня 2011 року, найменування змінено на Департамент міського господарства Одеської міської ради), звернулося до суду з позовом, в якому просило виселити ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 зі всіма мешкаючими з ним особами без надання іншого житла.

В обґрунтування позивач зазначав, що ОСОБА_5 з сином ОСОБА_3 вселилися в зазначену квартиру на підставі посвідчення від 22 червня 1990 року на тимчасове відселення у маневровий фонд на час проведення капітального ремонту квартири АДРЕСА_2, однак в 2008 році з відповіді Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради стало відомо, що ОСОБА_5 не була основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_2, а мала тимчасову прописку на 5 років, тому позивач вважав, що відповідачі використовують квартиру АДРЕСА_1 не за призначенням.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси ввід 13 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2013 року, апеляційну скаргу Департаменту міського господарства Одеської міської ради відхилено.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 13 березня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах та за довіреністю Департаменту міського господарства Одеської міської ради просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2013 року скасувати, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення цими судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд вважав, а апеляційний суд погодився з таким висновком, що позивач не доказав відсутність у відповідача права на користування спірним житловим приміщенням.

Проте повністю погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЖК України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Згідно ст. 51 ЖК України жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ЖК України при проведенні капітального ремонту жилого будинку державного або громадського житлового фонду, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, наймодавець зобов'язаний надати наймачеві та членам його сім'ї на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору найму на ремонтоване приміщення. У разі відмовлення наймача від переселення в інше жиле приміщення наймодавець може вимагати переселення його в судовому порядку.

Судами встановлено, що ОСОБА_5 з сином ОСОБА_3 вселилися у спірну квартиру на підставі посвідчення від 22 червня 1990 року на тимчасове відселення у маневровий фонд на час проведення капітального ремонту квартири АДРЕСА_2.

Зважаючи на те, що відповідачі до спірного приміщення були переселені у зв'язку із капітальним ремонтом квартири АДРЕСА_2 доказуванню підлягали обставини про правовий статус відповідачів за попереднім місцем проживання: проживання в якості наймача або члена сім'ї наймача, чи проживання з інших підстав (як тимчасові жильці (ст. 98 ЖК) чи на підставі договору піднайму (ст. 91 ЖК)), і які становлять предмет доказування у цій справі.

Проте обставини про набуття відповідачами в установленому законом порядку права на користування житловим фондом міської ради місцевим судом не перевірялися. При цьому судом не дано жодної правової оцінки доказам, якими позивач обґрунтовував свої вимоги.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого суду апеляційний суд не звернув уваги на неповне з'ясування всіх обставини у справі і в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги та в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи.

З цих підстав висновки судів попередніх інстанцій про недоказаність позовних вимог є передчасним.

Оскільки судами не встановлені обставини, які мають значення для розгляду справи, то ухвалені рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах та за довіреністю Департаменту міського господарства Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 червня 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.