Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П.,

суддів: Касьяна О.П., Кафідової О.В.,

Ступак О.В., Парінової І.К.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Представництва Фонду державного майна України в м. Донецьку, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька", третя особа: Будьонівська районна у м. Донецьку рада, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Бюро приватизації і обміну житлового фонду", Донецька міська рада, Комунальне підприємство "Керуюча компанія Будьонівського району м. Донецька", орган опіки і піклування Будьонівського району м. Донецька, про визнання приватизації незаконною, визнання правочинів недійсними, скасування записів в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Донецької області від 02 липня 2013 року,

У жовтні 2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом, у якому просили визнати недійсним розпорядження представництва Фонду державного майна України в м. Донецьку № 2878 від 28 травня 2004 року про приватизацію спірної квартири, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, укладений 21 липня 2004 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 та договір купівлі-продажу квартири, укладений 30 листопада 2007 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_7, зобов'язати КП "БТІ м. Донецька" скасувати записи у Реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо спірної квартири, та вселити їх у спірну квартиру.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що приватизація квартири проведена відповідачем без їх згоди, що порушує їх права, просили задовольнити позов.

Рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 21 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 02 липня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено з інших підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 просять скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим з виконанням усіх вимог цивільного судочинства, згідно з законом, на основі повного та всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, апеляційний суд виходив з того, що позивачі не надали доказів порушення їх прав та вимог закону при передачі квартири у власність відповідача в порядку приватизації, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Проте погодитись з таким рішенням не можна на таких підставах.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мешкали та були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Куйбешевського районного суду м. Донецька від 15 березня 2004 року задоволено позов ОСОБА_6 та визнано ОСОБА_4 і ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою, на підставі якого 30 березня 2004 року позивачі зняті з реєстрації.

28 травня 2004 року розпорядженням № 2878 Представництва Фонду державного майна України в м. Донецьку ця квартира в порядку приватизації передана у приватну власність ОСОБА_6 та йому видано свідоцтво про право власності.

11 липня 2004 року ОСОБА_6 продав квартиру ОСОБА_10, яка 30 листопада 2007 року продала її ОСОБА_7

19 грудня 2005 року ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька рішення суду про визнання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою, скасовано за нововиявленими обставинами, та 19 грудня 2007 року рішенням цього ж суду позов задоволено, визнано їх такими, що втратили право користування нею.

14 жовтня 2008 року рішенням апеляційного суду Донецької області рішення суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд і рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 21 липня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 24 листопада 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання позивачів такими, що втратили право на користування спірною квартирою відмовлено.

Відповідно до ст. 65-1 Житлового кодексу України та ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Передача квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки обставинам справи про те, що згідно з законом право на отримання житлового приміщення у власність в порядку приватизації мають наймачі та усі члени його сім'ї, які мають право користуватись квартирою.

При цьому суд не врахував, що позивачі мали право користуватись спірною квартирою, однак втратили його з часу набрання законної сили рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 15 березня 2004 року та не перевірив, чи не було відновлене їх право користування квартирою, а відтак і право на отримання її у власність в порядку приватизації, якщо так, то з якого часу і чи не порушуються їх права передачею квартири у власність відповідачів, не дав цим обставинам відповідної оцінки, ухвалив передчасне рішення про відмову у задоволенні позову з порушенням норм процесуального права.

Невиконання судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування рішення апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд, як передбачено ст. 338 ЦПК України.

За таких обставин касаційну скаргу потрібно задовольнити частково, рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до цього суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 задовольнити частково, рішення апеляційного суду Донецької області від 02 липня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.