6-46516св13 Про скасування рішень виконкому міської ради, визнання ордеру недійсним, усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру шляхом зняття з реєстрації - 15.01.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації", публічного акціонерного товариства "Сімбудтранссервіс", третя особа - комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя", про визнання незаконним та скасування рішення, анулювання свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації; за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Сімбудтранссервіс" до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Кримське республіканське підприємство "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації", комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя", про скасування рішень, визнання ордеру недійсним, усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття з реєстрації за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Сімбудтранссервіс" на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2013 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 9 жовтня 2013 року,

У лютому 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що житловий будинок АДРЕСА_1 є комунальною власністю. Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 25 серпня 2011 року № 1881 їм надано під відновлення нежитлові приміщення №№ ХІІ, ХІІІ, ХІV, що розташовані в третьому блоці-секції зазначеного житлового будинку, ремонтно-відновлювальні роботи з переобладнання яких були проведені за рахунок особистих коштів ОСОБА_3 Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 11 листопада 2011 року затверджено переобладнання нежитлових приміщень у квартиру НОМЕР_1, у зв'язку з чим їм виданий ордер на заселення в указану квартиру. Право проживання їх у зазначеній квартирі зареєстровано у встановленому законом порядку.

Позивачі вважали, що у зв'язку з виникненням у них житлових прав на квартиру, рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 27 травня 2011 року № 990 "Про оформлення права приватної власності на нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 на ім'я публічного акціонерного товариства "Сімбудтранссервіс" (далі - ПАТ "Сімбудтранссервіс"), свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення №№ ХІІ, ХІІІ, ХІV на першому поверсі третього блоку, загальною площею 73,1 кв. м у будинку АДРЕСА_1 від 2 червня 2011 року та державна реєстрація права власності на зазначені нежитлові приміщення за ПАТ "Сімбудтранссервіс" порушують їхні права, тому просили суд визнати їх незаконними та скасувати.

У березні 2012 року ПАТ "Сімбудтранссервіс" звернулося до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що акт прийому-передачі майна не може розглядатися як документ по переходу права власності, оскільки спірні нежитлові приміщення не передавалися на баланс комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району м. Сімферополя" (далі - КП "ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя"). Крім того, при видачі на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ордеру на право користування квартирою АДРЕСА_1 були порушені вимоги закону, оскільки квартири НОМЕР_1 за вказаною адресою фактично не існує, а на час видачі ордеру спірні приміщення знаходилися у власності ПАТ "Сімбудтранссервіс".

Ураховуючи викладене, ПАТ "Сімбудтранссервіс" просило визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 25 серпня 2011 року № 1881 в частині надання родині Сайко під відновлення нежитлових приміщень №№ ХІІ, ХІІІ, ХІV, що розташовані в третьому блоці-секції зазначеного житлового будинку, рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 11 листопада 2011 року в частині затвердження переобладнання зазначених нежитлових приміщень у квартиру НОМЕР_1; визнати недійсним ордер на квартиру АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_3 та членів його сім'ї; усунути перешкоди на здійснення ним права власності на спірні нежитлові

приміщення шляхом зняття відповідачів з реєстрації у квартирі НОМЕР_1 за вказаною вище адресою.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2013 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 27 травня 2011 року № 990 "Про оформлення права приватної власності на нежитлові приміщення в АДРЕСА_1 на ім'я ПАТ "Сімбудтранссервіс"; анульовано свідоцтво про право власності ПАТ "Сімбудтранссервіс" на нерухоме майно від 2 червня 2011 року. У решті позову та в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 9 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та відмови в задоволенні зустрічного позову скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 27 травня 2011 року № 990 "Про оформлення права приватної власності на нежитлові приміщення в АДРЕСА_1 на ім'я ПАТ "Сімбудтранссервіс"; визнано недійсним свідоцтво про право власності ПАТ "Сімбудтранссервіс" на нерухоме майно від 2 червня 2011 року, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Сімбудтранссервіс" просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовити, зустрічний позов задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив із того, що з 5 квітня 2011 року на спірні нежитлові приміщення згідно з актом прийому-передачі відомчого житлового фонду виникло право комунальної власності, отже, у виконавчого комітету Сімферопольської міської ради були відсутні будь-які правові підстави для прийняття рішення 27 травня 2011 року № 990; позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності ПАТ "Сімбудтранссервіс" на спірні нежитлові приміщення, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, а відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 25 серпня 2011 року № 1881 прийняте в межах повноважень, передбачених ст. 15 ЖК України та ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Крім того, доказів, які б свідчили, що на момент обстеження спірних приміщень 20 жовтня 2011 року міжвідомчою комісією та прийняття рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 11 листопада 2011 року переобладнання приміщень №№ ХІІ, ХІІІ, ХІV під квартиру не здійснювалося, ПАТ "Сімбудтранссервіс" не надано. Ордер на квартиру АДРЕСА_1 від 19 січня 2012 року виданий на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 25 січня 2012 року № 157, позовні вимоги про визнання якого недійсним заявлено не було. Щодо позовних вимог про припинення права користування квартирою та усунення перешкод у здійсненні права власності ПАТ "Сімбудтранссервіс" шляхом зняття відповідачів з реєстраційного обліку, то такий спосіб захисту порушеного права не відповідає вимогам закону.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та відмови в задоволенні зустрічного позову, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, виходив із того, що з моменту підписання акта прийому-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність, а саме з 5 квітня 2011 року, у територіальної громади м. Сімферополя виникло право власності на третій блок-секцію житлового будинку АДРЕСА_1. Проте відчуження спірних нежитлових приміщень на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 27 травня 2011 року № 990 було проведено з порушенням вимог законодавства, тому спірні нежитлові приміщення були незаконно передані безоплатно у власність ПАТ "Сімбудтранссервіс", а останній не надав доказів порушення його прав як власника нерухомого майна, тому згідно зі ст. 3 ЦПК України він є неналежним позивачем.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, тому що суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що за актом прийому-передачі у власність ПАТ "Сімбудтранссервіс" було передано завершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1, який прийнятий в експлуатацію на підставі акта Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 20 грудня 2007 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 28 грудня 2007 року. З урахуванням звернення ПАТ "Сімбудтранссервіс" від 14 жовтня 2008 року та положень Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) рішенням Сімферопольської міської ради від 19 березня 2009 року було надано згоду на прийняття в комунальну власність територіальної громади м. Сімферополя на баланс КП "ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя" третього та четвертого блок-секцій житлового будинку АДРЕСА_1. Згідно з актом прийому-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність ПАТ "Сімбудтранссервіс" передані, а КП "ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя" прийняті третій і четвертий блок-секції зазначеного житлового будинку загальною площею 7 642,9 кв. м. З 15 квітня 2011 року вказані приміщення прийняті на балансовий облік КП "ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя". Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 25 серпня 2011 року № 1881 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 надані під відновлення нежитлові приміщення №№ ХІІ, ХІІІ, ХІV, що розташовані в третьому блоці-секції зазначеного житлового будинку. Рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 11 листопада 2011 року затверджено переобладнання нежитлових приміщень №№ ХІІ, ХІІІ, ХІV у квартиру НОМЕР_1. 7 лютого 2012 року ОСОБА_3 та членам його сім'ї був виданий ордер на вселення в зазначену квартиру.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. ст. 321, 391 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування й розпорядження своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що акт прийому-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність не містить ні дати його підписання, ні печатки ПАТ "Сімбудтранссервіс", тому не може бути відповідним документом, що підтверджує перехід права власності.

Наведене апеляційний суд не врахував та не дав правової оцінки тому, чи належним чином відбулася передача будинку з балансу на баланс підприємств. Крім того, суд не звернув увагу, що спірні приміщення є нежитловими, тому не віднесені до житлового фонду.

Також з матеріалів справи вбачається, що виконавчий комітет Сімферопольської міської ради своїм рішенням від 27 травня 2011 року № 990 оформив право власності на спірні приміщення за ПАТ "Сімбудтранссервіс", а 2 червня 2011 року за підписом заступника міського голови з питань виконавчих органів влади Секлецова А.В. надав ПАТ "Сімбудтранссервіс" свідоцтво про право власності на спірне нежитлове нерухоме майно, після чого своїми рішеннями від 25 серпня 2011 року № 1881 та від 11 листопада 2011 року № 2594 надав дозвіл та затвердив реконструкцію нежитлових приміщень у житлову квартиру.

Таким чином, на час прийняття виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради рішень від 25 серпня 2011 року № 1881 та від 11 листопада 2011 року № 2594 спірні нежитлові приміщення належали на праві власності ПАТ "Сімбудтранссервіс".

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України. При цьому ч. 4 цієї статті на суд покладено обов'язок сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Так, судами було досліджено судову будівельно-технічну експертизу від 27 грудня 2012 року № 967 відповідно до висновків якої на день огляду перебудова приміщень №№ ХІІ, ХІІІ, ХІV у будинку АДРЕСА_1 у житлові не здійснювалася. Крім того, згідно з п. 2.5 ДБН 2.2-15-2005 розміщення житлових приміщень у цокольному поверсі не допускається.

Проте в порушення зазначених вимог закону, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд дійшов висновку, що доказів, які б свідчили, що переобладнання приміщень під житлову квартиру не здійснювалося не надано.

Разом із тим відповідачами за зустрічним позовом взагалі не надано ніяких доказів, що вони здійснювали переобладнання в квартиру нежитлових приміщень №№ ХІІ, ХІІІ, ХІV у будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЖК УРСР ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

Згідно зі ст. 59 ЖК УРСР ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих

дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Отже, ордер від 19 січня 2012 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був виданий у порушення вимог ст. 58 ЖК УРСР на приміщення, яке не є житловим та вільним, у зв'язку з чим було порушено право ПАТ "Сімбудтранссервіс" на користування спірним нерухомим майном.

Зокрема, право ПАТ "Сімбудтранссервіс" на звернення з вищевказаним позовом передбачено ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України, згідно з якими власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Проте апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 316 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернув, не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не перевірив доводи апеляційної скарги й зустрічного позову та дійшов передчасного висновку про часткове задоволення основного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.