Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О., суддів: Карпенко С.О., Остапчука Д.О., Мартинюка В.І., Савченко В.О., - розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконним дисциплінарних стягнень, стягнення премії, визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2013 року,-

У листопаді 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконним дисциплінарних стягнень, стягнення премії, визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 2003 року він працює у Виконавчій дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. З 01 грудня 2011 року позивача призначено на посаду директора Малиновської районної Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення даного Фонду. 20 серпня 2012 року та 24 жовтня 2012 року на ОСОБА_6 були накладені дисциплінарні стягнення у вигляді доган, у яких його звинувачено у порушенні трудової дисципліни та невиконання покладених обов'язків. 25 жовтня 2012 року позивача звільнено з займаної посади на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. У зв'язку з неправомірним накладенням на нього дисциплінарного стягнення 20 серпня 2012 року позивача позбавлено премії з 01 серпня 2012 року, яку він щомісяця отримував з 2003 року. Крім того, вважав, що незаконними діями відповідача йому завдано моральну шкоду. У зв'язку з викладеним позивач просив визнати незаконними дисциплінарні стягнення у вигляді доган, оголошені 20 серпня 2012 року та 24 жовтня 2012 року, стягнути на його користь втрачену премію у розмірі 100% посадового окладу за період з 01 серпня до жовтня 2012 року, визнати незаконним наказ про звільнення, поновити на попередній роботі з 25 жовтня 2012 року, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 01 грудня 2011 року ОСОБА_6 призначено на посаду директора Малиновської районної Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду (а. с. 8-11).

20 серпня 2012 року наказом № 216-к оголошено позивачу догану за неналежне виконання останнім покладених на нього службових обов'язків, які виразились в неналежній організації централізованого перевезення групи дітей в кількості 27 осіб до смт Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області в дитячій оздоровчій табір "Сонячний берег", дії якого поставили під загрозу безпеку перевезення дітей в дитячий оздоровчий табір (а. с. 44-46).

24 жовтня 2012 року на підставі наказу № 273-к Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду позивачу оголошено догану за порушення трудової дисципліни, зокрема, неналежне ведення ним документації (а. с. 114).

25 жовтня 2012 року ОСОБА_6 звільнено із займаної посади, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із систематичним невиконанням останнім без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, та до якого раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення (а. с. 37-39).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правомірного та ґрунтовного висновку про те, що відповідачем при звільненні ОСОБА_6 із займаної посади були дотримані вимоги п. 3 ч. 1 ст. 40, ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України. В задоволенні інших позовних вимог правомірно відмовлено, з огляду на те, що звільнення позивача було проведено із дотриманням законодавства про працю.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2013 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 02 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.