Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.

Суддів: Висоцької В.С., Дербенцевої Т.П., Колодійчука В.М., Умнової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення, стягнення неодержаних доходів та відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, Світловодської районної державної адміністрації, фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, третя особа: Управління Держземагенства у Світловодському районі Кіровоградської області, комунальне підприємство "Архітектурно-виробниче бюро" про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Світловодської районної державної адміністрації, визнання недійсною технічної документації із землеустрою, визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 березня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 24 липня 2013 року,-

У серпні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просив усунути перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідача звільнити її; стягнути з відповідача неодержанні доходи за тимчасове невикористання земельної ділянки в сумі 1370,99 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Позов мотивований тим, що позивач є власником земельної ділянки розміром 0,0826 га по АДРЕСА_1 на підставі державного акту серії ЯК №447149 від 17 квітня 2012 року. Позивач вважає, що ОСОБА_6 безпідставно використовує належну йому земельну ділянку для садівництва та відмовляється її звільнити, тому звернувся до суду з відповідним позовом.

ОСОБА_6 подала зустрічний позов, в якому просила визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Світловодської районної державної адміністрації від 27 лютого 2012 року № 91-р "Про безоплатну передачу земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_5", визнати недійсними державний акт серії ЯК № 447149, виданий ОСОБА_5 на право власності на земельну ділянку площею 0,0826 га, та державний акт серії ЯК №145779 виданий ОСОБА_6 про право власності на земельну ділянку площею 0,0831 га; визнати недійсною технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1, розроблену фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 на підставі договору від 25 жовтня 2012 року.

Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки АДРЕСА_1, право власності, на яку підтверджується державним актом серії №ЯК №145779 від 27 квітня 2012 року. Вказана земельна ділянка належала на праві власності її батькові ОСОБА_8 та за договором дарування від 25 жовтня 2010 року була їй подарована. Ділянка використовується родиною ОСОБА_6 з 2003 року і за весь час використання її місце розташування не змінювалось, на ділянці розбито сад, поставлено огорожу, пробито свердловину. Розроблення технічної документації на дану земельну ділянку після укладення договору дарування проводилось ФОП ОСОБА_7, який не провів виведення меж земельної ділянки в натурі, що потягло за собою видачу даної земельної ділянки ОСОБА_5

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 24 липня 2013 року, позов задоволено частково. Усунуто перешкоди ОСОБА_5 в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_9 звільнити вказану земельну ділянку. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення неодержаних доходів та моральної шкоди відмовлено. Зустрічний позов залишено без задоволення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

ОСОБА_6, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні основного позову та задоволення вимог зустрічного позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи основний позов виходив з того, що ОСОБА_6 не довела порушення її права власності на належну їй земельну ділянку. Матеріалами справи підтверджується, що земельні ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мають різне місце розташування та різні кадастрові номери, а ОСОБА_6 помилково використовує земельну ділянку, право власності на яку надано ОСОБА_5 За таких обставин, посилаючись на приписи ч.2 ст. 152, ст. 212 ЗК України суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення основного позову в частині усунення перешкод в користуванні ОСОБА_5 земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову місцевий суд послався на те, що наслідком недійсності державних актів на право власності на земельні ділянки є примусове припинення права власності на землю. Перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку наведений у статті 140 ЗК України та є вичерпним. Визнання недійсним державного акту на право власності на землю, як підставу припинення права власності на землю, наведена норма закону не передбачає. Рішення щодо безкоштовної передачі ОСОБА_5 земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, прийнято уповноваженим органом в межах його компетенції, з дотриманням встановленої законом процедури. Правові підстави для визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_6, яку було набуто за договором дарування, останньою не наведено.

При цьому, судами встановлено невідповідність фактичного місця розташування земельної ділянки, яка використовується ОСОБА_6 межам земельної ділянки визначеним у державному акті.

Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 відповідно до розпорядження голови Світловодської районної державної адміністрації від 27 лютого 2012 року № 91-р отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 447149 площею 0,0826 га для ведення індивідуального садівництва за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований 17 квітня 2012 року. Розробником технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва є комунальне підприємство "Архітектурно-виробниче бюро". Іншим особам на вищезазначену земельну ділянку державний акт на право власності не видавався.

ОСОБА_6 відповідно до договору дарування земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Світловодської районної державної нотаріальної контори 25 жовтня 2010 року, отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 145779 загальною площею 0,0831 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрований 29 лютого 2012 року. Розробником технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд є ФОП ОСОБА_7

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_7 не розроблявся. При виконанні робіт з виготовлення технічної документації із землеустрою ФОП ОСОБА_7, використано технічні матеріали попереднього розробника - ПП "Технічне земельне бюро", яке виконувало роботи зі складання технічної документації із землеустрою для оформлення державного акта на право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_8 (дарувальнику земельної ділянки). Іншим особам на зазначену земельну ділянку державні акти на право власності не видавались.

Вказані земельні ділянки мають чітко встановлені та визначені межі, які зазначено у державних актах, є різними земельними ділянками та мають різні кадастрові номери і різне місце розташування.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо недоведеності обставин, на які посилається ОСОБА_6 на підтвердження своєї позиції. Матеріали справи не містять доказів правомірності використання ОСОБА_6 земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_5 ОСОБА_6 є власником іншої земельної ділянки, право на користування якою не оспорюється.

При встановлені фактичних обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій не було порушено норми процесуального права, а при ухваленні судових рішень правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень. При вирішенні даної справи судами правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційну скаргу слід відхилити і залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 березня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 24 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.